Я підлості і лестощів не люблю

Я підлості і лестощів не терплю

І не можу жити серцем за наказом.

І жінку я трепетно люблю,

Ту жінку, що не зустрічав жодного разу.

Та жінка зі світла і тепла,

З розуму, з ніжності, і ласки.

Вона з рожденья в моє життя ввійшла,

Як в дитячий світ з рожденья входять казки.

Часом нас і совість зраджує,

І найкращий друг, буває, життя калічить.

Як бог, вона мені сили додає

І тихими словами душу лікує.

І кожну годину лювлю я зустрічі мить

З тією жінкою, що не зустрічав жодного разу.

Всьому, що в цьому житті я досяг,

Я тільки цій жінці зобов'язаний.

І вірю я, що зустрічі день прийде.

Мені посміхнеться небо блакитне.

І душу небувалий світло заллє

Любові і щастя, млості і спокою.