» » Як «відрадити» чоловіка від випивки? І чи можна ...

Як «відрадити» чоловіка від випивки? І чи можна ...

Ранок. Не раніше, скажімо так. Сонечко вже досить високо. Правда, воно поки не вирішило, чи пора братися за роботу, або ... Накритися хмаринками «з головою», та перепочити день-другий. Так що не жарко. Але роса вже зійшла і, розсовувати руками листя лопухів і траву, мало не по коліно вимахнув в тій частині двору, що примикає до невисокого щелястому паркану, що відокремлює обійстя від коша, можна без ризику замочити поділ сукні.

Анна і не боїться, споро просуваючись до огорожі і краєм ока поглядаючи в її діри. Туди, де за стовбурами Вишник, ближче до річки, від якої вже не віє свіжістю і прохолодою, вгадується город.

- Може, сьогодні розпочати Тяпа картоху? Мар'яна, так свої не тільки просапала, але й половину вже підгорнути. А-аа ... Гаразд. Ще не горить. Ось отруту від жука куплю, тоді ... заразити все і зроблю. І просапайте, і підгорнути, і обприскати.

Як раптом ...

- Ню-ур ...

Сусідка, лихоманка її забери! Принесла недобре. Стоїть біля невисокою, як і вся огорожа, неабияк похилої вуличної хвіртки.

- Нюр, дивись ... Яких я Реста напекла. З пилу-жару. Ще гаряченькі. Ось, принесла. Поснідай. А то як бабка померла ... Так он, спала вся. Дупи і не видно зовсім. А шо за баба без дупи? Так я зайду?

Що питати? Вже. Посеред двору. У курячої поїлки, під яку пристосована велика бляшана банка з-під оселедця. Там де траву не порівняти з тією, що ближче до паркану і огорожі. Навіть щиколотки босих, до темної бронзи, засмаглих Марьяніних ніг не прикриті ...

- Ню-ур ... Справа, Тойвішна, у мене. Раз баба твоя, Явдоха стара, померла, так тепер давай ти. Більше нікому. До кого ще нам, бабам, зі своїм? Ось, у мене ... Знову Семен запив! Третій день уже. І, по терміну, ще тиждень йому пити. Не витримаю я. Може, відговориш його?

- Гаразд, заходь. Що у дворі справи розмовляти?

І першою - в хату.

За нею, трохи забарившись і з сумнівом подивившись на пристосовану замість ганку широку дошку, поставлену на два надщерблених, із залишками цементу, цегли - Мар'яна. Вільної від миски з Реста рукою, піднявши поділ і - відразу переступивши через поріг - з двору в сіни. Благо, напіввідчинена висить на одній петлі двері, лівіше якої, на стіні хати, під розбитим і місцями вивалилися склом вивіска «ІП Лесонен А.Т. Змови, вироки, відмовляння, розмови. Без вихідних і святкових днів. Цілодобово ».

Вікна в будинку, хоч і завішені фіранкою, але сонце слабо пробивається через неї і той чагарник, що росте перед будинком. Напівтемрява. Сухо. І пронизливо пахне змішаним запахом трав, що великим пучками підвішені до цвяхів, вбитих в побілену крейдою стіну.

- Запил, кажеш? Та не тримай миску в руках! Постав в кухні на стіл. Пішли. Мені теж туди. Тільки траву візьму.

Відрадити. Відговорити від пиття. Що тут нам треба? Ех ... Поки бабця жива була ... Вчитися треба було! Хто ж знав! Думала технікум, технікум ... А кому вони зараз, зоотехніки потрібні? Навіть якщо вони і з навичками операторів машинного доїння. Останніх корів ще роки три тому ... Від ферми вже тільки фундамент залишився. І то - тільки тому, що не розібрати. А й розібрати, як і куди ті плити бетонні? ..

Слухати ... Слухати бабулю треба було! Дивитися в усі очі, а не в місті, після того, як ферму прикрили, на цій фабриці вафлі піч! Тепер-то що ...

Відрадити, відрадити ...

Вода отговорная. Ось, в алюмінієвій молочної флязі. Мдя-аа ... Трохи вже. Як раз! Треба, щоб Мар'яна з Семеном поговорила, та з'їздити з ним за Орлик. Там родник чистий.

Гранований стакан... Де? На столі ... У столі ... Ага. Ось! Є. Набрала. Стакан начебто ... Може півсклянки? Щоб відвар концентрованим вийшов. Напевно треба. Напевно ...

Воду тільки до кипіння довести або прокип'ятити? Прокип'ятити. Хвилин п'ять. Щоб ніякої осічки. Відворот, так відворотом. Намертво.

У воду ... Звіробій для фортеці. Полин для гіркоти, щоб відворотом ... Чебрець. Чебрець... Потрібен? Або ... А-аа. Гаразд! Туди ж жменьку. Щоб напевно ...

І, не дивлячись у бік присіла на табурет у дверного отвору на кухню і притихлої Мар'яни:

- Ти кіпи, кіпи Змова-трава, не боліла щоб ясна голова, і не пив би наш Степан тієї води, що суцільний дурман. Я зварю, піду, воду, що паморочить розум, - за поріг її без залишку видам ...

Готово. А тепер ...

- Нічого, Мар, що не заважаєш. Сиди, зараз, ми відвар за поріг і - все. Справу зроблено. Пити твій золотий ... І ріски в рот не візьме. Напевно. З гарантією!

- Ой, Нюш ... Дякую. Виручила. Не те слово. Дай Бог тобі здоров'я і мущ-щінку пристойного. Не гірше мого.

- Е-ее ... Мар'ян. А щоб відмовити схопився? За Реста спасибі. Добра у тебе душа. Але ... Порядок такої. Віддячити за ворожбу треба. Ні. Мідь - підлий метал. Злато, що зараз на папір поміняли, - брудний. Срібло. Ось срібло - чисте. У тебе білі монети є? Давай два рубля. Досить, досить. Іди спокійно. Не п'є твій Семен ...

- Спасибі. Спасибі, Нюш. Ну, я додому?

...Додому, додому ... Як там? Що?

В кухню відразу. Там ще з вечора Семен заснув, так до кінця і не засудивши бутель самогону, що у старої Прусачіхі позичив. Що відрадити? Невже діє?

О! Точно ...

Бутлі ніякої вже немає. І Семен сидить. З тарілки щось сьорбає. Їсть. Ай, молодчинка! Точно, діє відрадити. Діє!

Він же, проклятущу-щий, як в запій піде, так геть про їжу забуває. Вже пхаєш, пхаєш йому мало не під самий ніс закуску цю ... Так ні. Якщо тільки занюхати корочку якусь візьме. Ні, ось дав Бог щастя. У інших мужики як мужики. Якщо випити, так і закусити. А тут ... Гаразд б, не було в будинку! І баби ... Ось що подумають? Не годує, мовляв Семена ... Та як не годує ?! І борщ. І Реста сьогодні спекла. Сметанка до них є.

Тільки ... Запах. Що за воніща ?! Самогон. Точно. Самогонкою несе! Не вивітрився, чи що? .. Та якось сильно аж надто.

Чекай, чекай ...

- Семен ... Ти що сьорбати? Ах ти, скотина безрога! Що у тебе в миску налито? Первак, чи що? Та що ж це! Нюрка ж Явдохіна сказала, що не будеш ... Що ти не будеш пити-то! Ось стерво неросійська ...

- Точно, Мар'ян. Стерво. У неї ж око якийсь чорний ... Сама знаєш! А я-то думаю ... Яка зараза мене наврочила ?! Вранці ... Труби ж горять! Ну, я до відерце. Чув адже через сон, що ти перед тим як кудись піти, з криниці водички принесла. Холодненької. Я сяк-так до відра доповз, зачерпнув кухликом і ... Не можу, Мар'ян. Уявляєш, пити ... Не можу пити! Через силу ковтнув. Один ковточок, Мар. О-дин! Так всього вивернуло. До кишок. Я думаю, не сердься, я там в помийницю того ... Все те, що в кишках було. Чи не сердься, Мар'ян. Я винесу. Щас. Ось, первачка ложечкою посьорбав тільки ... поїсти його, рідненького.

Глосарій:

Тяпа (південноруських.) - Прополювати, використовуючи як підручний інструменту сапку.

Реста (ресті) - деруни. Смажені оладки з тертої картоплі з додаванням невеликої кількості борошна та яєць.

Поснідать (південноруських.) - Перекусити.

Досить (південноруських.) - Вистачить.