» » Нотатки недолугих мамашки

Нотатки недолугих мамашки

Фото - Нотатки недолугих мамашки

Дізнавшись про свою вагітність, я трохи розгубилася. Це була моя перша вагітність, і я нічого ще не знала про вагітність, наприклад, як впоратися з ранковою нудотою або де краще купити одяг для вагітних. У моїй голові з'явилася купа питань: яка я буду мама? Коли краще стати на облік в жіночій консультації? Який пологовий будинок Барнаула вибрати? Коли я отримаю допологове посібник? Коли я зможу дізнатися стать дитини? Яке ім'я вибрати малюкові? Чи варто народжувати з чоловіком?

Запитати не було кого, так як в Барнаулі родичів немає, а всі мої подруги ще навіть і не думають про дитину.

Тоді я зайшла в інтернет і знайшла чудовий барнаульський сайт «Нотатки недолугих мамашки» , де знайшла відповіді на всі свої запитання, дізналася багато цікавого і корисного із статей, визначилася з вибором гінеколога і роддома.На форумі змогла знайти нових друзів.

Також знайшла на форумі недолугої мамашки реальні розповіді про пологи, прочитавши їх, я вже знала, до чого готуватися, які речі в пологовий будинок брати з собою, а які не варто і як правильно себе вести на пологах.

Зараз у мене підростає чудова дочка. Ми постійно зустрічаємося з подругами з форуму, гуляємо разом з колясками, здійснюємо спільні походи в театр, зоопарки, кафе та ін.

Тепер уже я сама можу розповісти, як налагодити грудне вигодовування, вибрати дитячий садок або розвиваючий центр з безлічі працюючих в Барнаулі. А якщо у нас виникають якісь проблеми, я можу звернутися за порадою на форумі, де мене завжди вислухають, підтримають і поділяться своїм досвідом інші мами.Еще я змогла заощадити на покупці деяких речей, беручи участь у спільних покупках.Так ж тут є оголошення про продаж і купівлю дитячих речей, колясок, ліжечок, манежів, ходунків та ін.

Ще тут є цікаві кулінарні рецепти, тепер я не ламаю голову, що приготувати на вечерю чи обід.

Так само я завжди знаю завдяки недолугих, яка погода за вікном, що зараз показують по телевізору, а так само можу прочитати останні новини і цікаві статті.

Усім мамам і татам раджу відвідати цей чудовий сайт!

Це моя розповідь про пологи:

Ми народжувалися у 2-му пологовому будинку.

Спочатку були самі виснажливі 2 тижні очікування в предродовом.Мне здається, я там всіх дістала .Я вже просто ходила з кутка в куток, ходила по сходах (говорили, якщо рухатися-швидше народиш), але нічого не допомагало.

Зрештою 5.12.07 мені сначало дали одну таблетку, наступного дня другий, і процес пішов.

Я навіть не повірила, що це схваткі.Оні йшли відразу через 7 мінут.Прішел чоловік, повів на вулицю-я йому нічого говорити не стала, а то б побоявся зі мною гуляти. Сутички були не дуже болючим і в області спіни.Я думала, що буде боліти живіт, тому й не зрозуміла, що це перейми.

Так ми догуляли до одного, я там пішла в туалет, і зрозуміла, що відійшла пробка.Схваткі були вже більш болючими і чоловік почав на мене підозріло дивитися.

О 18 годині треба було повертатися в палату, тому ми пішли в роддом.Сказала черговим медсестрам про сутичках, на що отримала відповідь-вважай інтервали.

Встигла сходити в душ, покушать.Потом мене подивилася чергова врач.Дело було до ночі, а я вже не могла сидіти, тільки ходила по відділенню туди-сюда.Меня знову подивилися-розкриття так і не було.

Тоді мені поставили знеболююче і снотворное.Только я лягла, як всередині мене щось лопнуло.Я вся мокра била.Сестри спочатку не зрозуміли (або не хотіли), що відійшли води.Потом поставили катетер в руку і повели з речами в родове в 1 ночі.Там непривітна жінка (я заважала їй спати) щось буркнула, сказала, щоб я не орала, завела мене в бокс і пішла знову спать.Я подзвонила своєму лікареві, і тіточко як підмінили .Со переймами я проходила з цього боксу до 8-ї ранку, періодично робили КТГ. Потім мені сказали, що дитина вивернув голівку, розкриття немає, а потуги вже йдуть.

Прибіг анестезіолог, запитав, що боліт.Я відповіла-живіт, ОН-ну це схваточкі..Блін, як ніби він знає, що це таке.

Потім відвели мене зовсім в інше приміщення, по дорозі я ревіла, так як хотіла епідуральну анестезію, щоб відразу побачити свою дитину.

Поклали на стіл, прівязалі.Я кажу дядька-а я не задихнуся-а он-я за тебе буду дихати.

Я пам'ятаю тільки, що після наркозу я запитала у лікаря-Живий? На що отримала ствердну відповідь і знову уснула.Потом, коли вже в реанімації прокинулася, побачила бирку на руці і цифра 3920 грамів повалила мене в шок.Муж тільки вранці дізнався, що я народила йому принцесу.