» » Коли починати підготовку до школи?

Коли починати підготовку до школи?

«Як підготувати дитину до школі»? - Частенько думала я, спостерігаючи за грою дітей. Вони рухливі, непосидючі і абсолютно не люблять підкорятися суворим вимогам.

Такі - всі сучасні діти. Та й школа в останні десятиліття зовсім не та, що була раніше. Але можу з упевненістю сказати, що питання «Як добре вчитися в школі?» Було актуальним у всі часи.

Школа - Не будинок відпочинку. І від того, як ми підготуємо до неї своїх малюків, залежить не тільки подальше навчання, а й все їхнє життя.

Так що ж потрібно зробити нам, дорослим, щоб вчення з перших днів не перетворилося на муку? Що потрібно зробити для того, щоб діти хотіли йти в школу і хотіли вчитися?

Одного разу я задала питання синові:

- Ти хочеш піти в школу?

Він ствердно кивнув.

- А, що ти там будеш робити? - Запитала, помітивши, що дитина задумався.

- Ясна річ, грати зі старшими хлопцями, - відповів він швидко.

Після цієї розмови ясно стало, що мій хлопчик в психологічному плані до школи не готовий. Через кілька днів я повернулася до цієї теми і запитала:

- Чи хочеться тобі дізнатися багато нового? Навчитися швидко читати і писати? Стати розумним і освіченою людиною?

- Трохи хочеться. Але більше хочеться літати на літаку.

Це була зачіпка до початку першого серйозної розмови, і я нею скористалася.

- А ти знаєш, що для того, щоб стати льотчиком, потрібно багато і добре вчитися в школі?

- І все? - Запитав він. - Після школи я відразу зможу стати льотчиком?

- Ну, що ти? В школі ти отримаєш тільки перші знання, але вони приведуть тебе в іншу школу - вищу, і там тебе вже навчать керувати літаком. Тільки для цього потрібно спочатку вивчити пристрій літака, навчитися читати карти і вивчити багато інших предметів.

- А навіщо інші предмети? - Не зрозумів син. - Мені потрібен тільки літак.

Довелося пояснити, що льотчик не просто сидить за штурвалом, що він ще відповідає за своє життя і за життя інших людей. Довірити це серйозна справа можна тільки хорошого фахівця.

Я бачила, що син замислився. Ми кілька разів поверталися до розмови про школі, і якось я запропонувала пограти в неї. Діти старанно розсадили на килимку іграшки. Хотілося, щоб все проходило в ігровій формі. Замислившись, взяла в руки велику ляльку і запитала, як ми її назвемо?

- Мальвіна, - підказала дочка. - Раз граємо в школу, нехай вона буде вчителькою. Я пам'ятаю, як вона вчила писати Буратіно.

Я навіть не очікувала такої підказки від дитини. Але швидко вхопилася за неї і за допомогою ляльки розповіла дітям, про те, що в школі є свої правила, і їх потрібно обов'язково виконувати. Це те, без чого в школу і ходити не варто. Так у нас почалася гра в заняття. Ми вчилися правильно сидіти за партою, чітко відповідати на уроці і навіть проситися в туалет (це відомий для дітей комплекс). А потім разом придумували ігри для перерви.

Кожен день я з дітьми займалася чимось новим. Ми малювали, ліпили, складали і придумували слова за картками, вирішували задачки з яблуками та іншими фруктами і овочами. Майстрували фігурки з конструктора. Читали маленькі оповіданнячка і обговорювали повчальні сюжети з книги «Біблія для малюків». Правда, в той період я була безробітна, тому часу на ігри з дітьми вистачало. Але з іншого боку, ніяка няня не була здатна дати моїм дітям те, що давала їм я. Це був заділ на майбутнє.

А діти швидко звикли і кожен день самі з нетерпінням чекали чергову гру в школу, де було все, як у справжній. Ми проводили уроки, влаштовували перерви, а шкільний дзвінок-дзвіночок особливо подобався малюкам. Вони дзвонили в нього по черзі, повідомляючи про закінчення уроку.

Трохи пізніше я вирішила давати їм прості домашні завдання. Наприклад, намалювати з квадратиків і трикутників будиночок. З паличок - паркан, а з кружечків - сонечко і овочі на городі.

Головним моїм прагненням було привчити дітей до самостійності, змусити думати і розвивати кмітливість.

Цієї осені син піде в справжню школу. Попереду трудові будні, але я чомусь впевнена, що у нього буде бажання не тільки туди ходити, але й вчитися. Дочки чекає зустріч зі справжньою школою лише через рік, але психологічно вона до неї вже готова.