У День народження БГ. Хто ж все-таки автор пісні про Місто Золотий?
Забавно, але, скільки б не написав пісень плідний Борис Борисович Гребєнщиков, в народній пам'яті він закарбувався піснею, по-перше, чужий, по-друге, ніякого відношення до рок-музиці не має. Та й до того ж заспіваною кілька неправильно. Але про це пізніше ...
А зараз ми повернемося в середину 1970-х років, коли юний Боря ще не визначився, який же з сфер мистецтва йому віддати перевагу - музиці або театру. Поки ж він успішно поєднував і те й інше - доказом тому ціла музична п'єса «Притчі графа дифузора», поставлена аматорським театром Е. Горошевского на пісні раннього АКВАРИУМА. Однак згодом театр довелося покинути. Не без втрат - у ньому залишився один із засновників групи - Анатолій Гуницького. Але були і придбання.
На одній з вистав - постановці «Сіда» П. Корнеля - БГ почув у виконанні Леоніда Тихомирова чудесну пісню. Ту саму - про Місто Золотий і вола, «виконаного очей». І так запала ця краса Борису в душу, що він не витримав і з 1984 року почав потихеньку виконувати її на концертах своєї групи. Якщо інші пісні могли викликати суперечки і неприйняття, то «Місто» однаково розчулював як шанувальників АКВАРИУМА, так і абсолютно далеку від рок-музики публіку. Недарма Андрій Романов (той самий, що грав у пісні соло на флейті) згодом говорив про цю пісню, як про «ключику, що відкриває всі двері», а віолончеліст АКВАРИУМА Всеволод Гаккель навіть заробив у відношенні «Міста» стійку неприязнь, заявивши, що « Боб примудрився зробити з неї приклад вульгарності ».
Вперше на суд широких мас «Місто» було винесено в 1986 р, коли АКВАРІУМ виступив у відомій ТБ-програмі «Музичний ринг». Саме там автор цієї статті її і почув. «Апокаліпсис» ще не був прочитаний, тому фраза «ВОВК, сповнений очей» довго приводила мене в якийсь сум'яття-священний трепет.
БГ:
Не знаю, яким чином вона була написана, але сказати про неї, що вона геніальна, - це не сказати нічого. У двох куплетах сказано все, що людині потрібно знати.
У тому ж 1986 року «Місто Золотий» був зафіксований в студії Будинку Радіо і відображена на магнитоальбомов «Десять Стрел» (до речі, якщо хто не знає, мелодія пісні «Десять стріл» також належить не Гребенщикову, а якомусь Юрію дишлові).
Як би там не було, але справжнім народним хітом пісня стала лише після того, як увійшла в саундтрек нашумілого в 1988 році фільму «Асса». Фільм, по-моєму суто особисту думку, вийшов безглуздий, і я досі щасливий, що «Місто Золотий» не асоціюється у мене з хлопчиком Банананом або перебудовою.
Не встигла пісня стати відомою, як у творчому середовищі тут же почалися пересуди про її авторство. БГ, який творить за принципом «Я візьму своє там, де я побачу своє», про творців пісні нічого не знав, тому в трек-листі платівки «Асса» нічого вказано не було. Але вже після виходу платівки знаючі люди почали просвіщати Гребенщикова, що «Місто», мовляв, написали два дисидента і емігранта - Анрі Волохонський і Олексій «Хвіст» Хвостенко, поклавши свій текст на музику італійського композитора XVII в. Франческо да Мілано. До того ж називається вона не «Місто», а «Рай», і перша строчка співається не "ПІД небом блакитним», а «НАД небом блакитним».
Помилка принципова, адже мова в пісні йшла не про національний парк Серенгеті або Діснейленді, а про Небесне Граді Єрусалим з "Апокаліпсису", який чекає всіх праведних після Армагеддона. Звідти ж з'являються у пісні і троє з чотирьох «апокаліптичних» тварин - лев, віл і орел. Ці образи надали такий сильний вплив на БГ, що він використовував їх ще у двох (на цей раз своїх) піснях. Так біблійна трійця прямо заявляється в гості до героя композиції «Орел, тілець і лев», а Небесний Єрусалим горить Марійці «крізь холод і лід» у пісні «Дубровський».
«Одкровення Іоанна Богослова (Апокаліпсис)», 4: 6-7
«... А серед престолу четверо тварин, повні очей спереду, і ззаду. І перша тварина подібна до лева, а друга тварина подібна до теляти, а третя тварина мала лице, як людина, і четверта тварина подібна до орла, що летить ».
Втім і Іоанн Богослов явно нічого не знав про «копірайт», тому що «повні очей» тварюк ми можемо зустріти в Біблії набагато раніше - ще у видіннях пророка Єзекіїля (див. Єз, 1: 5-11).
Незважаючи на уїдливі підколки Хвостенко про «поганий слух», БГ настільки звикся зі своїм варіантом пісні, що нічого переробляти не став, обґрунтувавши це так.
БГ:
...цю пісню я і почув вперше саме в цьому варіанті. Тепер складно сказати точно. Але, оскільки це цілком відповідає моїм відчуттям, так я її і співав. Одного разу в Парижі мені випала нагода обговорити варіант «під небом» з одним із авторів пісні - Льошею Хвостенко - і після довгої дискусії він визнав, що такий варіант має право на існування.
А по мені, все просто- сказано ж у писанні: «Царство Боже - всередині вас» - а значить - «під небом блакитним». Рай - не десь «там», він тут, в нашому серці.
Втім, слух у Гребенщикова виявився далеко не найгірший. Мало хто знає, що ще в 1970-х роках пісню про Місто Золотий виконували такі відомі особистості, як Олена Камбурова та бард Віктор Луферов. Починалася вона рядком "Над твердю блакитний ...», та й далі йшли куди більш вільні зміни.
У тому, що Хвостенко виконує самий автентичний текст, сумнівів немає, але чи був він його автором, як згодом вказувалося на пластинках АКВАРИУМА? Для того, щоб це з'ясувати, повернемося в 1972 рік, коли парочка Хвостенко-Волохонський ще нікуди не емігрувала. У той час великою популярністю в колах інтелігенції користувалася нещодавно вийшла платівка «Лютнева музика XVI-XVII століть у виконанні В. Вавилова». Відкривала пластинку інструментальна «Канцона» Ф. да Мілано до такої міри засіла в голові Анрі Волохонський, що він не забув вдягнути її в слова.
А. Волохонський:
«Був я тоді в пригніченому настрої, так як Хвостенко, з яким ми написали багато пісень, поїхав до Москви, а я залишився в Пітері. З думками «Як же я тепер пісні буду писати?» Я ходив по Пітеру і зайшов у майстерню свого друга Акселя, і хвилин за 15 написав цей текст. Було це в листопаді-грудні 1972 року. »
Образи цієї пісні народилися, швидше за все, не випадково, так як Аксель (Борис Аксельрод) в той час працював над замовленням мозаїчного панно з промовистою назвою «Небо на землі», і майстерня була сповнена ескізів чудесного саду з тваринами «небаченої краси».
Як бачите, текст Волохонський написав сам, але на увазі повної відсутності музичного слуху, втілення і виконання пісні віддав на відкуп «хвіст». Незабаром обидва друзі емігрували з СРСР, а пісня зажила своєю химерною життям, поки не була «канонізована» харизматичним виконанням Гребенщикова. До слова, «Лютнева музика» проявиться у творчості Хвостенко ще раз - мелодія «Павана і Гальярда» з цієї платівки згодом стане піснею «Кінь забрав улюбленого» ...
Здавалося б все ясно: музика - Ф. да Мілано, текст - А. Волохонський, виконання - А. Хвостенко ... Не тут-то було! Раптово в Мережі з'явилося чудове, майже детективне розслідування Зєев Гейзеля, в якому під сумнів було поставлено вже ... авторство музики. Гейзель перелопатив купу інформації, зв'язався з дюжиною людей, перш ніж з'ясував, що майже вся «Лютнева музика ...» з відомою пластинки була насправді сфальсифікована її виконавцем. Іншими словами, Володимир Вавилов сам склав всю музику (крім «Зелених рукавів») і видав її, прикрившись авторитетом відомих композиторів! Ну не виявилося у Ф. да Мілано цієї «Канцони», більше того - фахівці в один голос заявили, що гармонії цієї платівки зовсім не характерні для лютневої музики того часу.
Як бачите, життя твори часом важко обмежити рамками авторських прав. І що б там не говорили, саме проникливе тремтяче виконання «Міста» Борисом Грєбєнщіковим перетворило цю пісню в справжній огранений алмаз. Недарма тим, хто звик до версії БГ, дуже незатишно чути цей шедевр в «рипучому» виконанні Хвостенко. БГ дійсно вдалося зробити цю пісню «своєї», хоча інших учасників цієї заплутаної історії забувати зовсім не варто.
Інтерв'ю з БГ у В'ятці, 17.01.2000:
- У новорічну ніч з надр телеприймачів Ви заспівали знову про місто золотий. Скажіть, Вам не набридло?
- Справа в тому, що це була відверта підставі з боку ОРТ, тому що вони просили «Город золотой», я їм заспівав «Дубровського», записав п'ять дублів, а потім вони кажуть: «Ну, для натовпу, яка тут стоїть, Ви вже заспівайте про місто, ми записувати не будемо, просто заспівайте, щоб люди задоволені були ». А самі потайки записали ...
- Ви на них не мають наміру до суду подати?
- Ні-і. Пісня-то хороша.
БГ:
Ця пісня значно краще всіх моїх ... Я трохи орієнтуюся в поезії, я розумію, наскільки геніально вона написана. І розумію, що я такого ніколи написати не зможу. Тому для мене досі співати цю пісню - це честь.
27 листопада Гребенщикову виповнюється 56 років. Він як і раніше «в строю» і продовжує займатися своєю улюбленою справою.
Довгих років життя Вам, Борис Борисович, під небом блакитним!
