Як нерозв'язані проблеми перетворити на розв'язувані? Про користь кмітливості

Любив я інженерну графіку. І вона, як не дивно, відповідала мені взаємністю.

Щедро обдаровувала то шматком хліба, у вигляді ситного, майже домашнього, вечері - за накреслену кому з дівчат аксонометрію, то хорошим, добрим ввечері у світлому і затишному креслярському залі, тиша якого стає ще глибше, після того як поступово завмирає і ховається десь за теплої батареєю центрального опалення деренчання скла, потривоженого у віконній рамі поривом злобує на вулиці вітру. І так здорово, що ще нескоро туди, де темінь по-зимовому непроглядного вечора трохи підсвічена розмитими в морозному повітрі ліхтарними відблисками.

Ні-і! Ще не скоро. Тільки-тільки креслярську рамку завершив. Поки і не прикидав навіть, де і як той розріз робити.

А ось мого щирого друга, Вітьку, інженерна графіка не любила. Креслення і розгорнути не встигне, як старий Тіммі вже розмалює йому весь ватман своїми чорнилом.

- Ось. Ось тут ще. І-ії ... Тут. Як наносяться на креслення розмірні числа? З якого боку розмічальної стрілки вони ставляться? Як задається розмір між суміжними елементами деталі?

І, не чекаючи відповіді, ручкою:

- Ось так. Ось так він, шановний, і наноситься, і задається ...

А поки, пурхаючи по листу, ручка розмальовує синім весь креслення, визначаючи його майбутню постійну прописку виключно на дні якого найближчого сміттєвого пластикового відра або урни, стій і мовчи тихесенько, що не перемикаючи увагу старого на особистість свою, настільки ганебно мало розбирається в численних ГОСТах Єдиної системи конструкторської документації. Якщо взагалі розбирається ... Тому, що переконати тебе в протилежному - ну, хвилинна справа просто.

- Що? Випадковість, молода людина, кажете? Читали ГОСТ? Знаєте? ГОСТ, Віктор, світло ... Е-ее ... Як? ГОСТ, Віктор, світло, Палич, не читати ... Вивчати його треба. А ви, мабуть, дійсно читали. Та й то - не оч-чень уважно! Ви подивіться. За одним розмірами тільки у вас ... Раз. Два ... П'ять ... П'ять помилок. І що?

А то, шановний, що ми з вами тільки по одному ГОСТУ п'ять помилок нарахували. П'ять! І ви ще намагаєтеся щось сказати про те, що читали? ГОСТ, молода людина, що не детектива яка, його на сон грядущий - не треба. А ось вивчи-ить ...

Все зрозуміли? Ну, а раз зрозуміли, то звертайте. Виправлений креслення через тиждень принесете. Покажете. І по ГОСТу нанесення граничних розмірів і відхилень - будьте готові!

Тому коли здали підсумковий іспит з предмету, було зрозуміло, хто з тієї графіку зітхав з жалем, а хто і з радістю непідробною:

- Фу-уу ... СДА-ал!

І заліковку - вгору. Під саму стелю.

Хто ж тоді знав, що рано ... Рано ще радіти! Вже після захисту диплома агукнулася Витьке інженерна графіка.

* * *

Щоб диплом на руки отримати, спочатку треба було обхідний лист підписати. На кафедрах різних, в бібліотеці, на речовому складі. І по обхідний папірці переконати кадровика, завідуючого видачею звітних кірочок, що за час навчання ти нікому і нічого не заборгував.

Яке не заборгував? На речовий склад приходиш:

- Ось. Штампик б ...

- Ща-а-ас ... Подивимося, подивимося ...

І особисту картку здачі-видачі - зі спеціального шухлядки:

- Так, так ... Наволочка, рушник, простирадло, підодіяльник, подушка. А ковдру? Ковдра верблюже де?

- Ось. Яке отримував, таке і здаю. Яке ще верблюже? Та вони хоч були коли у вас, на складі?

Добре, вечорниці знайомі на складі. Поставили штамп, побіжить-ал далі ...

* * *

- Віть, че смурной такий?

- А-аа! - І рукою, безвихідно так, зверху - вниз ...

- Гаразд, не панікуй завчасно. Давай, розповідай. Що там ще?

- Так-аа ... Я, виявляється, в креслярському залі ще з другого курсу сіру деталь №2 повинен.

- Сіру? Це що, друга контрольна? За розрізами і перетинах?

- Вона сама ...

- А точно - повинен? Може, що переплутали?

- Та ні. Номер два - моє. Деталі ж на контрольну по порядковому номеру у викладацькому журналі видавали. А я - якраз другий за списком підгрупи йшов.

- Як же ти? Втратив, чи що?

- Та ні. Як втратив? Деталь ж в креслярський зал під заставу студентського видавали. Не здав би її на навчальний склад, так би й ходив без нього. А він - ось, рідненький! Бачиш?

- Так бачу, бачу! І як тоді?

- Дуже навіть просто. Швидше за все, я вже закінчував креслити, а хтось із наших, може, навіть з іншої групи, підійшов без студентського. Не бігти ж за ним, квитком цим, в общагу. Я-то, ось він, йду вже. Свою деталь здав, нову, для когось, отримав. Піди, згадай тепер, майже через чотири роки, для кого ...

Людина отчертите своє, здав зразок, йому ту, другу деталь, що під іншим номером, викреслили, студентський мій віддали. А через нього, він і до мене повернувся.

Закінчував креслити цей, невспомінаемий, видно, вже до закриття. Вечірниця, що деталь нещасливу, сіру №2, мені видавала, на заняття свої поспішала, спізнитися боялася. У поспіху і забула її з журналу видачі викреслити. А зараз, піди, знайди її ... вечорниці ту. Може, років два, як уже й закінчила.

Робити-то що? Невже, без цієї сірої деталі, диплом не видадуть? Ну-у ... Труба-а!

- Гаразд, Віть, що не гоношісь. Пішли в другий корпус. Перекусим в їдальні. Що на голодний шлунок? Руку підняти, ріпу почухати, і то - важко ... Перекусим да з новими силами парканом, перець до носа, що робити. Ну, і подуспокоішься чуйний. Холодна голова, вона завжди промінь-че розуміє ...

- А-аа ... Пішли!

* * *

- Ві-ить ... А це що за купа біля будівлі котельні?

- Так металобрухт. Він тут не перший рік лежить. Піонери, видать, зібрали, а здати - не встигли. В комсомол невчасно їх прийняли.

- Чекай, чекай. Почекає шніцель хлібний з пюре. Звертай, подивимося, що це за лом.

* * *

- Ха! Дивись який чавунних! А ось ... Вентиль в зборі. І якраз - майже на чверть скол по ньому йде.

- І що з того?

- Деталь №2. Розрізи і перетину. Вітя-а !! Вона ж повинна саме така бути - зі сколом, щоб ти внутрішній устрій збірної деталі уявляв. Як і де ти перетин будеш проводити, якщо й сам не знаєш: а що там, всередині? Ну! Чим тобі не деталь №2 ?!

- «Сіра». Се-ра-я деталь! А ця ржавуліна ... Та ти тільки подивися на неї!

- Вітя ... А ремонт, що кожен рік в общаге йде? У коменданта що, фарби в запасі немає? Ой ... Не сміши мене так більше! Нам і потрібно щось. Півсклянки чорної і білил саму граммульку.

- А іржу зчистити перед фарбуванням? Вона ж тут за Многая літа ... І чим? Знову - у коменданта?

- Заспокойся. Ти що, на виставку досягнень народного господарства деталь цю пропонуєш? Прямо по іржі - пензликом. Пішли назад. Беремо фарбу, розводимо. Фарбуємо сірим. Поки пообідаємо, - підсохне. Повертаємося з столовки, залишками білил малюєш «двійку» і тягнеш, весь такий щасливий, свою «сіру деталь № 2» в чертёжку.

Все. Вважай, потрібний штамп в обходніке вже стоїть.

- Ні-її ...

- Ну, що ще ?!

- Ні-її, за годину обіду масляна фарба не висохне.

- Ну, і? .. Завтра з ранку віднесеш. Ти на білизняному складі був? А в бібліотеці? Ось ними і займаєшся після обіду!