Чим знаменита Казанликська троянда?
Казанликська троянда - своєрідний символ Болгарії, приблизно такий же, як Шипка, болгарський кетчуп або місцевий міцний спиртний напій під назвою ракія. І хоча фахівці об'єктивно кажуть, що Казанликська троянда відбувається з Дамаска, а в середні віки привезена в країну турецькими завойовниками, існує і вельми поетичний варіант її походження.
Згідно стародавній легенді, дуже давно в далекому і багатому Дамаску прощався зі своєю коханою Лейлою болгарський будівельник Добромир. Він збирався повернутися на батьківщину після закінчення будівництва палацу. Лейла дала йому троянду і просила зберігати її у самого серця. «Якщо ти любиш мене, як я тебе, - говорила дівчина, - то квітка не зів'яне».
Добромир добрався додому. На березі болгарської річки Тунджі посадив він дамаську троянду. Пройшла осінь, потім зима. Навесні пробудився до життя прекрасна квітка. Він нагадував майстру про свою прекрасної коханої, та так сильно, що той до кінця своїх днів пам'ятав її і беріг розрісся трояндовий кущ ... І на тому місці, де колись розцвіла дамаська красуня, з'явилася колись знаменита Долина троянд.
У центрі Болгарії, там, де хребти Стара-Планіна і Средна-Гора двома руками-перемичками обвилися у своєрідних обіймах навколо міста Казанлика, простяглася приблизно на 120 кілометрів ця сама долина. Її омивають річки Стряма і Тунджа, від холодних вітрів захищають ліси і гори, а тутешня грунт містить відповідні мінерали. Рідкісний збіг прекрасних природних умов укупі з рівним і вологим кліматом стали причиною того, що тутешні троянди, спочатку доставлені з Азії, мають небувало високий вміст цінних ефірних масел.
Природно, у свій час тутешні квіти розійшлися по всій країні і навіть непогано прижилися в Україні, Молдові і на Кубані.
У той час, коли Болгарія рухалася по шляху соціалістичного розвитку, казанликськой троянди давали країні до 80 відсотків відмінного рожевого масла. Причому було воно такої якості, що його радісно набували досвідчені французькі парфумери. І роблять це досі, щоправда, в менших кількостях. Адже соціалістичний світ зазнав величезних змін, а з ним, на жаль, сильно змінилася і економіка Болгарії.
Колись більше тонни цінного олії вивозилося за кордон. Здається, що цифра ця досить незначна. Але уявіть: 2000 троянд дають всього один грам масла! Тобто, щоб отримати тонну, слід переробити 2000000000 троянд! Одного разу цікаві громадяни навіть змогли підрахувати, що такий квіткової стрічкою можна оперезати земну кулю по екватору тричі!
У ХIХ столітті, ще за часів турецького панування, болгарські купці пересувалися за європейськими містами та селами з флакончиками масла «Гюль». Це масло отримували з тих самих казанликськой троянд, виварюючи ароматні пелюстки в спеціальних водяних котлах на вогні. Вже тоді знамените анатолійське масло не могло конкурувати з казанликськой. Та що там анатолійське! Французькі парфумери, і ті не встояли перед новим продуктом! Так слава про ароматної рідини «Гюль» облетіла весь світ.
Після звільнення країни від турків з'являється можливість збільшити плантації троянд і поповнити бюджет країни надходженнями від експорту олії. Що й було потихеньку реалізовано. Котли швидко витісняються сучасними перегінними установками, освоюється метод отримання масла за допомогою розчинників.
Однак після Першої світової війни новий болгарський уряд, орієнтований на союз з Німеччиною, робить дивний, але зрозумілий хід. Щоб не складати конкуренцію німецькому ерзац рожевого масла, було прийнято рішення про скорочення посівів унікальних кольорів. Ввели навіть відчутні грошові штрафи для того, хто горів бажанням за звичкою вирощувати троянди.
Після Другої світової війни становище справ виправилось, і Болгарія змогла знову повернутися у велику «родину» постачальників сировини для парфумерної промисловості. Зрештою, мова йшла про надходження до бюджету невеликої країни потрібної для народного господарства валюти.
Відомо, що казанликськой рожеве масло містить більше сімдесяти різних хімічних сполук - носіїв аромату. Найважливіші з них - терпени, ненасичені вуглеводи. Самі останні дослідження довели, що терпени виникають безпосередньо в самому квітці тільки під час цвітіння з поживних речовин, накопичених в бутоні.
Звичайно ж, болгари не можуть не любити один зі своїх національних символів. З 1903 року і донині (звичайно ж, з перервами) в країні відзначається Свято Троянди, що проходить в перші вихідні червня. А в 1969 році в Казанлике відкривається унікальний Музей Троянди, заснований в 1967 році як невелика експозиція.
