» » Юрій Прокудин - 100 років від дня народження

Юрій Прокудин - 100 років від дня народження

Фото - Юрій Прокудин - 100 років від дня народження

Сьогодні виповнюється 100 років з дня народження всесвітньо відомого вченого Юрія Миколайовича Прокудіна.

Народився він в сім'ї фельдшера в місті Херсоні ще за царської влади - а освіту здобув уже в Радянській республіці. Студентом агробіологічної фуркации Херсонського інституту соціального виховання імені Н. Крупської став він в 1928 році, і в двадцятирічному віці закінчив інститут. Уже на другому році навчання Юрій Прокудин брав участь в експедиції Херсонської іхтіологічної станції по вивченню перспектив рибного господарства в сфері впливу майбутньої Кічкаською греблі. А ще через рік - у студентській експедиції на територію знаменитого заповідника Асканія-Нова.

У ті буремні роки, здавалося, для молодих фахівців молодої республіки багато досяжно - навіть те, що за царя-батюшки, який починав царство з кривавих подій, здавалося неможливим. Так, в 20 років Юрій Прокудин - вже викладач біології, а незабаром завідувач навчальною частиною середньої школи в селі Плетений Ташлик Більше-Вісковський району Кіровоградської області.

У 1933-му Юрій Прокудин був прийнятий в аспірантуру НДІ ботаніки Харківського державного університету по сектору систематики квіткових рослин, керував яким у той час найвідоміший вчений М. Клоков.

Після захисту кандидатської дисертації Юрій Миколайович Прокудін залишився працювати в університеті - спершу науковим співробітником університетського ботсаду, пізніше в секторі квіткових університетського інституту ботаніки.

Велика Вітчизняна війна підступним нападом гітлерівської кліки вдарила по всім громадянам країни - в тому числі і по ученим. Університет був евакуйований до Казахстану, де Юрій Миколайович працював на кафедрі Об'єднаного Українського державного університету (місто Кзил-Орда).

Після повернення університету в колишню «південну столицю Росії» - першу столицю України - місто Харків (травень 1944-го) Ю.Н. Прокудин виконував обов'язки завідувача кафедри вищих рослин ХДУ, а з 1953 року після захисту докторської дисертації на тему «Злаки Криму» завідував кафедрою уже в званні професора. Після реорганізації, об'єднання двох кафедр (нижчих і вищих рослин) в одну, він був обраний завідувачем нової кафедри ботаніки, якою керував до 1986 року.

Юрій Миколайович Прокудін - один з небагатьох у світі фахівців, які вивчали дикорослі злаки (що, як усім відомо, є гігантською генетичної скарбницею для сортовиведенія пшениці, інших культурних злаків). Він опублікував більше сотні найважливіших наукових робіт, більшість яких присвячено злакам Східної Європи - в тому числі «Визначник рослин Криму» (1972 р) і «Визначник вищих рослин України» (1987 р).

Створивши міцний колектив однодумців, Юрій Миколайович Прокудін зміг побудувати складну і багатопланову роботу з вивчення однієї з найважливіших в практичному відношенні груп рослин, а результатом досліджень, які отримали резонанс у всьому науковому світі, стала публікація монографії «Злаки України» (1977 р), яка викликала величезний інтерес у зарубіжних і, природно, радянських біологів.

Охорона навколишнього середовища також привертала увагу Юрія Миколайовича Прокудіна. Він організував широкомасштабні наукові дослідження з вивчення флори басейну Сіверського Дінця та обгрунтував необхідність створення природного парку в середній течії річки. Під його редакцією вийшла в світ книга «Сіверсько-Донецький природний комплекс», підсумок роботи колективу вчених різних факультетів Харківського університету.

Протягом ряду років Ю.М. Прокудин очолював Харківське відділення Українського ботанічного товариства, Вчена рада ботанічного саду ХДУ, брав участь у проектуванні та створенні експозицій на новій території університетського саду, редагував друковані роботи співробітників, керував виконанням і захистом десяти кандидатських дисертацій.

Юрій Миколайович пішов з життя 12 вересня 1992, залишившись в пам'яті знали його людей, співробітників і вихованців, Людиною з великої літери, чесним і принциповим, скромним, всього себе віддавав роботі, невтомній праці на благо нашого великого народу - народу, який згодом був по живому порізаний кордонами купи держав, «незалежних» один від одного, але дуже навіть залежних від Заходу.

***

15 лютого 2011