Як сказати коханому, що хочеш заміж?

Ви любите один одного до нестями, він розуміє тебе з півслова, але є одна тема ... Навіть не тема, а слово ...

Ах, це страшно-хвилююча слово «весілля»! Глянцеві журнали, психологи, мами все життя твердять: «Не здумай говорити про весілля - втече». А ми, наївні, віримо, вишукуємо в Інтернеті різні хитрощі, починаємо майже партизанську війну, замість того щоб просто обговорити всі як дорослі люди. Нерозумно? Нерозумно. Але побороти в'ївся страх не так-то просто. Я кілька разів намагалася розпочати:

- Милий ...

- Що?

- Нічого ... - зніяковіло мордочка, червоні щоки і знову ніякого результату.

Що робити? Звичайно, перший порив жінки - Поспрошать подруг. Одна - психолог, друга - заміжня. Психолог, ясна річ, порадила зібрати волю в кулак і поговорити. Тільки кулачок-то маленький, воля весь час вислизає. Друга порадила метод жіночої хитрості. Розповіла, як вона натякає чоловікові, що не завадило б купити їй квіти - зупиняється біля вітрини і ахає, мовляв, дуже красиві. Метод сподобався. Не сподобався коментар: потім важко повірити, що він сам хотів тобі їх купити. Я ж не хочу його змушувати.

І тоді ми вирішили провести більш делікатну кампанію. Я буду побіжно згадувати про весіллях подруг, чужих дітей, спільного життя і, можливо, він все-таки здогадається. Мені було в цьому плані набагато простіше - адже у мене є блог, який мій улюблений регулярно читає. На кілька тижнів мене вистачило. Я викладала фотографії суконь («Та ні, милий, це вечірні, а не весільні»), рецепти (бачиш, для тебе навіть готувати навчуся), гороскопи сумісності, міркування про сімейне життя. Він, звичайно, розумів натяки на весілля, але не приймав це на свій рахунок.

Жіноча тактика чомусь не діяла, і я вирішила застосувати чоловічу. Несміливо постукала в аську до одного, підприємливістю якого завжди захоплювалася: «Слухай, як натякнути хлопцю, що я заміж хочу?». Консультація була професійна: «Так, тонкими методами нас не проймеш. Ми натяків не розуміємо, хіба що зовсім грубі. Наприклад, запитай його, чи завжди він буде кільце носити ».

Застосовувати подібну техніку було теж страшно. Для жінки це все одно, що прямо сказати. І щоб трошки заглушити страх, я перевела розмову на інші теми - запитала, як він прийняв рішення одружитися (Ні, я розумію, що і вам цікаво, але я обіцяла зберегти в таємниці). Послухала, очманіла, наскільки жінки і чоловіки в цьому плані різні, і, не подумавши, ляпнула милому в аську: «Слухай, запитала у одного, як у нього наступив момент прийняття рішення ... Як добре, що ти не такий !!!». Відповідь мене приголомшив: «Так ти вирішила за мене заміж вийти?» І поцелуйчики.

Я не знаю, як там працює чоловіча психіка, товсті їм потрібні натяки або тонкі. Але з подальшої розмови стало ясно одне - морочилися я марно. Можна було дійсно просто обговорити як дорослі люди. А скільки праці, хвилювань і часу було витрачено через дурні забобонів! Варто було просто краще розібратися у стосунках і більше довіряти собі і коханому чоловікові.