» » Чи потрібно нашим дітям спілкування з однолітками?

Чи потрібно нашим дітям спілкування з однолітками?

Фото - Чи потрібно нашим дітям спілкування з однолітками?

Спілкування з оточуючими, обмін думками, досвідом, знаннями, суперечки про повсякденний, політиці - все це займає важливе місце в соціальних взаєминах людей. Ці контакти, бесіди, інші форми спілкування налагоджуються в робочому колективі, в колективах профспілкових і партійних організацій, між сусідами, у колі знайомих, близьких, друзів. Кожному окремо вони приносять і настрій, і пізнання, і користь для розвитку.

Це повною мірою відноситься і до підлітка. Йому необхідні відносини з багатьма людьми, щоб пізнавати себе, самостверджуватися, щоб збагачуватися духовно, вчитися сперечатися, в спілкуванні з іншими набувати впевненості в собі. Серед усіх цих різнобічних контактів стосунки з однолітками займають особливе місце.

Сьогодні підліток наполегливо шукає контактів з іншими юнаками та дівчатами, з групою, з колективами. Вони збираються біля свого будинку, в просторому вестибюлі, зустрічаються в найближчому сквері, на зупинках автобуса, іноді з радіоприймачем, магнітофоном або без них, але завжди захоплені живий бесідою. Кожному хочеться висловитися про щось своє, своїх переживаннях, проблемах, думках, дізнатися щось нове, цікаве від інших. А іноді просто поговорити один з одним, як це роблять жінки в магазині або чоловіки за грою в скат. Комусь хотілося б позбутися своїх турбот, які доставляє навчання, сімейні відносини. Підліток з полегшенням переконується, що й іншим доводиться так само нелегко, як і йому. Він охоче приймає співчуття і підтримку. Нікому не хочеться залишитися на відшибі, кожен бажає уваги, серйозного ставлення до себе і визнання.

Підлітки іноді прямо-таки змагаються між собою в бажанні перевершити один одного своїми знаннями, умінням, силою, сміливістю, досвідом. А від цього недалеко вже й до уяви, хвастощів. Говорити так з дорослими не вистачило б сміливості, там краще поберегтися, адже відчуваєш в глибині душі, коли зайшов занадто далеко. Дорослі не зрозуміють, що не вислухають, урезонити, а то і закинуть. У колі же ровесників, як правило, до слова іншого не так «прицінюються», багато чого часто приймається без образ. Грубуватий у своїх висловлюваннях, підліток привчається сприймати таке ж і від інших. Але він в той же час дуже чутливий, тонко розбирається, де істина, а де фальш.

Спробуємо увійти в особливе становище підлітка: на юнаків і дівчат у цьому віці обрушується маса вражень, вони стикаються з безліччю питань, вони відкривають для себе нові пізнання і нове сприйняття. Для нас, дорослих, вже багато чого стало звичним: у нас за плечима роки трудової та громадської діяльності, ми знайшли своє міцне місце в житті, у нас склалися свої інтереси, виник коло друзів. А підліток тільки приступає до пошуків свого місця в житті. І допомогти йому в цьому могли б вчителі, вихователі, батьки, дорослі. Для цього у них є всі можливості: знання, життєвий досвід, світогляд, кругозір. Одного лише їм бракує: віку підлітка, його безпосереднього сприйняття життя в конкретній ситуації.

Тому ми, дорослі, повинні розглядати спілкування нашого сина чи дочки з подругою, другом, з однолітками як неодмінна умова для повноцінного розвитку їх особистості на шляху до зрілості. І нас не може не хвилювати, якщо у наших дітей, крім нас, нікого більше немає, якщо у них немає друзів, «компаньйонів», якщо вони уникають ровесників і їх самих уникають.

Батьки повинні постаратися вивчити друзів своїх дітей, а не тільки знати їх в обличчя. Йдеться, насамперед, про їх характер, звички, мисленні, манерах поведінки, їх індивідуальності. Ми повинні бачити глибше, спостерігаючи молодої людини у його розвитку, досліджуючи причини його самовираження і поведінки. І нехай нам не завжди зручніше, але будемо тримати двері будинку і свої серця широко відкритими для друзів своїх дітей. ]