» » Чи можна заблукати в трьох соснах?

Чи можна заблукати в трьох соснах?

Фото - Чи можна заблукати в трьох соснах?

До моєї дачі від міста кілометрів двадцять і, добираючись туди на машині, я кожен раз проїжджаю повз чудового соснового стрічкового бору. Коли вибираєшся із задушливого галасливого міста, інший раз дуже хочеться зануритися в лісову прохолоду, вдихнути на повні груди сосновий аромат, тому я частенько по дорозі на дачу заїжджаю на годинку в ліс - просто трохи подихати і розслабитися.

Одного разу в звичайний похмурий прохолодний травневий день я так і зробив. Поспішати мені було якраз не навіщо і, не доїжджаючи дачі, я звернув на добре відому мені ґрунтову дорогу, що йде в ліс. Проїхав по ній приблизно кілометра два-три, звернув з накатаною дороги на якусь зовсім вже зарослу травою стежку і ще метрів через двісті зупинився біля невеликого болітця.

Як все-таки добре і спокійно в сосновому бору! Тихенько шумлять високі сосни, перегукуються, радіючи весні, численні пташки, а повітря таке запашний, чистий і прозорий, що дихаєш - і не надихаєшся! Відчуваєш, як поступово і непомітно відходять на другий план всі суєтні справи і проблеми, і настає непередаване заспокоєння і умиротворення. Не дарма кажуть в народі - в березняку одружитися, а в сосняку - молитися!

Побродивши серед дерев неподалік від машини, відпочивши і надишавшась вдосталь, я сів за кермо і рушив на дачу, де мене чекали численні городні клопоти. Доїхав до накатаній дороги, по якій я заїхав в ліс, і зупинився.

Дивна річ, раптом з'ясувалося, що я не знаю в який бік мені їхати. Це виявилося настільки для мене незвично і несподівано, що я дещо розгубився, тому що цей бор за багато років весь виходжений і із'езжена мною вздовж і впоперек незліченну кількість разів! А тут раптом таке - не знаю куди згортати - наліво або направо! І все тут!

Машинально глянув угору на сонці, щоб зорієнтуватися, але воно було надійно укрите хмарами. Визначити сторони світу по деревах як пишуть у книжках в реальності не так-то просто, тому робити цього я не став, а лише спробував зосередитися. І раптово відчув, що просто не можу цього зробити. Як тільки намагаюся згадувати, куди ж мені їхати, так відразу думки починають чомусь плутатися, навіть голова трохи закрутилася! Як тільки перестав думати про дорогу назад - тут же все пройшло. Я вийшов з машини зробив навколо неї пару кіл, навіть скло протер, щоб заспокоїтися і відволіктися. Та й не було в мене ніякого особливого хвилювання - просто трохи розгубився, та й все! Підійшов до дороги і спробував знову визначити куди їхати - і все повторилося в точності. Неначе хтось або щось заважає мені думати на цю тему! Причому абсолютно ніякого страху або навіть сильного занепокоєння і я при цьому не відчував.

Незважаючи на ці дивацтва, голова працювала раніше нормально, і я абсолютно чітко зрозумів, що дорогу мені не згадати, і якимось шостим почуттям швидше відчув, що довго залишатися на цьому місці мені все-таки не слід.

Швидко знову сів у машину і торкнув з місця, не думаючи, а навмання - вправо! Я точно знав, що дорога, по якій заїхав в ліс в цьому місці абсолютно пряма. Один кінець її виходить на узлісся, а інший через кілька кілометрів - доходить до річки Барнаулки, а лише потім дорога згортає і тягнеться вздовж річки до мосту. Через деякий час з'ясувалося, що згорнув я не в ту сторону, тому що я доїхав до річки. Я рішуче розвернувся і рушив назад, про маршрут намагаючись не думати, а рухатися тільки прямо і прямо, пропускаючи мимо попадаються по дорозі перехрестя і відгалуження лісових доріг.

Розрахунок виявився вірним, і через якийсь час (здалося надзвичайно довго) я був уже на узліссі, точно в тому місці - де в нього і заїхав. Ніякого хвилювання я вже не відчував, спокійно поїхав своєю дорогою, і дуже скоро без пригод опинився на моїй маленькій дачці.

Багато разів після цього випадку я відвідував цей сосновий бір і пішки, і на машині, але нічого подібного зі мною більше не траплялося. Навіть це місце, де я тоді зупинявся, намагався відшукати, але так і не знайшов.

Так, якщо подивитися з боку, випадок-то просто дріб'язковий. Хіба мало буває, просто трохи заблукав, втратив орієнтацію - і все. Проте, до цих пір я не можу забути того незвичайного, непередаваного відчуття, яке виникало саме тоді, коли я починав думати про шлях назад і про повернення з лісу! Думаєш про що-небудь іншому - голова працює чітко, а починаєш згадувати, куди рухатися - відразу думки плутаються! Намагаєшся напружуватися сильніше - з'являється легке запаморочення і погіршення самопочуття! Неначе сам ліс, хтось або щось (вже не лісовик - чи що?) Просто не хотів мене відпускати! Розважався, так би мовити, необразливо наді мною жартуючи. І хоча при цьому ні найменшого страху, ніякої зовнішньої агресії і зла не відчувалося зовсім, я чомусь досі абсолютно впевнений - зверни я в той раз з прямої дороги хоч куди-небудь в сторону, і мені довелося б кататися по лісу і шукати дорогу назад досить довго. Може навіть і чекати, поки сонечко з'явиться, щоб по ньому визначити напрямок руху!

Як би там не було, з тих пір у мене машині завжди знаходиться компас, хоча хто знає, допоміг би він мені тоді, якби я відійшов від дороги подалі і опинився в гущавині лісу, чи ні?


Увага, тільки СЬОГОДНІ!