Бабка - безтурботна, відважна або диявольська?

Бабки в загальних рисах дуже схожі. А ось ставлення до них людей у різних країнах різний. Поважне ставлення до бабками характерно для Японії. Приміром, у «Літописі Японії», складеної в 720 р, наводиться чимало красивих легенд.

За однією з них імператор Дзімму-Тенно одного разу піднявся на гору в районі Ямато і побачив, що його країна має форму двох спаровуються бабок. Через це острів Хонсю якийсь час називали «Акіцусіма», тобто «Бабки острів».

За іншою легендою Імператор Юряку-Тенно під час полювання вкусив гедзь. І тут з неба злетіла бабка і схопила нешанобливого кровососа. Імператор так розчулився, що назвав район, де це сталося, «Акіцуно» («Стрекоза рівнина»).

А в період «Воюючих царств» (1467-1560) хижа і стрімка бабка стала символом військової відваги. Її зображенням самураї прикрашали свої обладунки, а самих бабок називали «катімусі» («переможці») і приносили їх у жертву, благаючи богів про перемогу.

Не дивно, що бабка - один з улюблених образів японської поезії.

Нення-ні:

«Своє отраженье

бабка побачила в струмку ;

і ловить, ловить ... »

Мацуо Басьо:

«Все крутиться бабка ...

Ніяк зачепитися не може

За стебла гнучкою трави ».

Відносно того ж Басьо - майстри японського тривірша хайку - існує цікава легенда. Одного разу він гуляв з поетом Кикаку по рисовому полю. Кикаку побачив червону бабку і склав, як йому здавалося, влучне дотепне хайку:

«Відірви пару крил

У бабки

Вийде стручок перцю. »

Але мудрий Басьо сказав: «Потрібно любити те, про що пишеш. Навіщо ти вбив бабку? Чи не краще написати так:

Додай пару крил

До стручку перцю

І з'явиться бабка. »

Повага до бабками японці зберігають досі. У 1988 р у м Накамура на острові Сікоку відкрився перший у світі парк під назвою «Королівство бабок». У ньому крім величезної кількості видів бабок, пурхають над полями і озерами, є будівлі і мости, прикрашені зображеннями бабки. В універсамі можна побачити плафони метеликові форми, а також купити картини та речі із зображеннями відважного і красивого комахи.

Під деяких культурах химерний лик і переривчастий політ бабки наділяв її роллю мешканки і вісниці потойбічного світу (згадаймо к / ф «Стрекоза» Т. Шадьяка з К. Костнером у головній ролі).

Що стосується Європи, то бабку там не те щоб ненавиділи, але ставилися до неї з боязко упередженням. Досить навести англійські назви комахи на зразок dragonfly («драконова муха»), flying adder («летюча гадюка») або devil's darning-needle («диявольська циганська голка»). Недарма постійно брешуть дітей залякували тим, що «прилетить бабка і зашьёт тобі рот».

Слов'яни теж бабку не ідеалізовані і вважали її їздовим тваринам чорта.

Також бабку часто асоціювали з жіночністю, граціозністю, крихкістю і легковажністю.

А. Брем:

«Бабки ... дуже привабливі на вигляд: все тіло їх струнко, легко, а тонкі прозорі крила здаються як би мереживами, чому французи і назвали їх« дівчатами ».

Огюст Барб'є:

«... Вона, кажуть, молода

І гнучка, немов лоза,

Стрімка і жива,

Як ластівка, як бабка ».

Зі словника В. Даля:

«Що стрекающие по хаті, ека бабка, непосида!»

«Бабки або стрекознічать, сунутися, носитися туди і сюди стрекозою- єгоза, викручуватися».

І. Северянин:

«Вам чувся гомін природи,

Заклики мрійливих гілок,

І ви захоплюєтеся танцем

Бабок, граціозних кокеток ».

Безтурботна, легковажна бабка в російській культурі нерозривно пов'язана з байкою І. Крилова «Бабка й Мураха»:

«Стрибуха Стрекоза

Літо червоне пропела;

Озирнутися не встигла,

Як зима котить в очі ».

Не кожен замислюється про те, з чого це бабка співає, та ще й стрибає. Ніякого звуку крім легкого торохтіння крилами реальна бабка видати не в змозі. Ноги ж у неї зовсім не пристосовані не те що для стрибання, але і для звичайної ходьби.

Справа в тому, що сюжет своєї байки Крилов узяв у французького байкаря Жана Лафонтена, а той у свою чергу використовував давньогрецьку байку Езопа. У Езопа головними персонажами були Муравей і Коник. Мурашки Лафонтен не зачепив, але так як по-французьки мураха - «ля Фурмі» - жіночого роду, то він замінив коника іншим комахам жіночого роду - співучої цикадою. В результаті в розмові беруть участь дві жінки - господарська та легковажна.

У часи ж Крилова слово «цикада» ще не увійшло в російську лексикон, а працьовитий мураха був явно чоловічого роду. Російський байкар чомусь не захотів використати Кузнєчика-чоловіка (можливо, легковажність вважалася абсолютно немужские якістю), і героїнею стала Стрекоза.

Можливо, свою роль тут зіграло і те, що довгий час російське слово «бабка» мало широке значення і стосувалося не тільки до граціозної літуни, але і до багатьох інших непосидючим комахою. Сама назва походить від слова «Стреків» і родинно дієслову «стрекающие», тобто жалити, колоти, скакати (звідси і вираз «дременути»). Тому, вживаючи слово «бабка», Крилов, за влучним спостереженням Л. Успенського, швидше за все, мав на увазі стрибуна-стрекотуна Кузнєчика (до речі, український варіант байки так і називається «Коник-стрибунець»).