» » Чи потрібні в Росії нібито німецькі шнапсогонкі?

Чи потрібні в Росії нібито німецькі шнапсогонкі?

Цікава за частиною сміху ситуація спостерігається нині з самогоноварінням. Завжди карається це підпільне діяння нині легалізовано. Але яким манером?

Думаю, не треба детально говорити про те, що країна Росія в усі часи була батьківщиною кращого в світі по фортеці самогону. Не вірите? Даремно. З чого б тоді у відомому романі Остап Бендер продавав заїжджим іноземцям рецепт самогонки з табуретки? Тобто знаменитої табуретовкі. Втім, у кожного народу свій улюблений домашній напій.

Вікіпедія до легального самогону відносить ром, Тутівка, ракію, сливовицю, чачу, віскі, шнапс, джин, бренді, граппу, кальвадос. Список на цьому не закінчується, оскільки існують й інші алкогольсодержащие напої, близькі до самогону. Але, повторюю, поза конкуренцією російська самогонка. І з чого це нині в Росії у вільному продажу самогонні апарати нібито з Німеччини? Це ж дикість і насмішка над населенням Росії, прекрасно знають толк в самогоноваріння і пиття! Так Ганс зроду не вміли гнати міцний напій! Їх шнапс і в підметки не годиться по фортеці і смаковими якостями справжньому російському самогону! З якого переляку російський Ваня повинен викласти свої кровні грошики за німецькі шнапсогонкі «Баварія», «Дюссельдорф» та інші?

Але чи насправді вони німецького виробництва? Їх вартість (від восьми до десяти тисяч рублів) говорить сама за себе - вони не німецького виробництва. Уточнимо: виріб чисто німецьке з урахуванням якості виготовлення, проходження митниці, податкового збору та торгової накрутки потягне на енну частину вартості автомобіля «Мерседес». А вже практичні німці фінанси рахувати вміють.

І ось тут з'ясовується разюча. Дістаньте хустинку для витирання сліз. Вони у вас з'являться після сміху. Всі нібито німецькі шнапсогонкі зроблені в самій Росії! Причому в заштатних провінційних населених пунктах умільцями з ПП (приватних підприємств). Німецького в виробах - тільки назва. Правда, в супровідній папірці йдеться про використану при виготовленні німецьку технологію. Що за «технологія» настільки рідкісна, зарубіжна? Вона в тому, що застосована сталь особливої міцності.

Звичайно ж, є на фронті виробництва апаратів для самогоноваріння і конкуренція. У продажу маса виробів з чисто слов'янськими назвами. Всі рекламується в Інтернеті. Справа, як кажуть, прибуткова. Але як розуміти позицію держави? У Росії самогоноваріння офіційно (законом) дозволено. Правда, тільки строго для домашнього вжитку. Ну, скажімо, в межах лічених літрів. Під солоний огірочок або квашену капусту. Виготовлення самогону для збуту заборонено. Начебто, нормально. Принаймні, дільничний вже не має права вилучити самогонний апарат і «припаяти» штраф за знайдений градусний напій. Навіть якщо побачить апарат, що дозволяє виробляти десятки літрів самогону на добу! (У продажу є нині й такі). Обмежень на потужність не зустрічав. Так що, давай, Вася, жени на всю свою сільську рідню, запрошуй в гості і пригощай. Ну і на ціпок давай бутель з вогняною рідиною. Нормально ж, коль у продажу алкоголь сильно подорожчав.

Що ж відбувається? З одного боку, держава стурбована тим, що п'ють багато (звідси толком не працюють, займають місця в лікарнях), а з іншого - саме сприяє процвітанню самогоноваріння (дозволивши виробництво апаратів у всяких фірмочках і саме самогоноваріння в домашніх умовах). Де логіка?

А коли вона, логіка, взагалі була в Росії? Ще за царських часів стрільці днем ходили по шинках і били народ за зайве пиття, а з вечора ті ж самі стрільці самі впивалися в мотлох віднятим у народу спиртним. А про масові вирубки виноградників ще не забули? Ну, і про талони, коли в часи дефіциту покладалася одна пляшка горілки на місяць, не забули?

Кажуть, розумом Росію не зрозуміти. Шнапсоварку нібито з самої Німеччини купить явний лох. На просторах великої країни міцний напій абсолютно безкоштовно женуть навіть за допомогою двох звичайних емальованих каструль, поставлених одна в іншу, і змійовика з будь-якої металевої трубки. Та німцям таке і не снилося! І з гумором у слов'янського народу повний порядок. Так що не треба нам німецького шнапсу! Ще у війну наші діди й батьки на фронті плювалися від трофейного шнапсу і матюкалися, не розуміючи, як Ганс можуть пити таку гидоту.

Мені здається, що у шнапсоварок нібито з Німеччини повинен бути інший бренд. Розумію, що наші доморощені майстри намагалися підкреслити німецька якість. Але чим гірше японська якість? Знову ж таки, під марку з Країни Вранішнього сонця можна і деяку електроніку «пригвинтити», щоб відповідало виріб «легендою».