Церковнослов'янська мова в суггестивной психотерапії.

Як донести суггестию до несвідомого пацієнта без спотворень?

Як, через слуховий аналізатор донести письмову мову?

Чи однаково смислове значення розмовної та письмової мови?

Поряд з уже розробленими способами «доставки» сугестії без «наведень» і спотворень, мені видається цікавим і корисним побудова фраз лікувального навіювання за допомогою церковнослов'янської мови.

Справа в тому, що церковнослов'янська мова пред'являє високі вимоги до читця з метою збереження первісного змісту слів та недопущення будь-яких спотворень істини.

Зокрема, для читання вголос церковнослов'янської тексту, використовуються наступні правила.

Правило перше.

За визначенням свт. Ігнатія Брянчанинова, читцеві належить читати неспішно й непротяжно- вимовляти слова чітко і виразно.

Правило друге.

Читець повинен вимовляти церковнослов'янські слова так, як вони написані, ясно прочитуючи літери, які значаться в цих словах.

Ми пишемо висота, а говоримо «висата».

Ми пишемо тепло, а говоримо «Тіпль».

Це явище в сучасній російській мові називається «редукція голосних», тобто ослаблення і зміна звучання голосних звуків.

У церковнослов'янською читанні редукція голосних неприпустима, по-церковнослов'янською слід вимовляти слова так, як вони написані в тексті.

У сучасній російській мові дзвінкі приголосні на кінці слова або перед глухими голосними оглушаются.

Ми пишемо дуб, а говоримо «дуп».

Ми пишемо всіх, а говоримо «фсех».

У церковнослов'янською читанні оглушення звуків не допускається: потрібно вимовляти слова, чітко вимовляючи кінцевий дзвінкий приголосний або дзвінкий приголосний, що стоїть у слові перед глухим.

У сучасній російській мові приголосні звуки в слові часто вимовляють злито один з одним.

Ми пишемо батькові, а говоримо «аццу».

Ми пишемо бачиться, а говоримо «відіца».

У церковнослов'янською читанні злите вимова звуков- «асиміляція» - не дозволяється. Потрібно вимовляти кожен звук чітко, що не зливаючи його з іншими.

Т.ч. звичайний сугестивний текст в церковнослов'янській прочитанні, матиме іншого звучання. Трохи архаїчне, дещо незвичного звучання письмової мови, але зате, яке зберегло зміст написаного на папері тексту. Текст, як він є, без фонетичних спотворень, доставляється безпосередньо в несвідоме пацієнта.

Приклад тексту і чіткого його вимови: «і в той момент, коли Ви закриєте очі-Ви можете дозволити собі трохи розслабитися» ...

Приклад сучасного розмовного вимови того ж тексту: «і втот мамент кагда ви закроіті Хлаз ви можете пазволіть сибе немноха раслабіца» ...

Є різниця?

Використана література:

1. Буль П.І. Основи психотерапії. 1974.

2. Кондрашенко В.Т., Донський Д.І., Ігумнов С.А. Загальна психотерапія. 2003.

3. Мінутко В.Л. Довідник психотерапевта. 2002.

4. Миронова Т.Л. Церковнослов'янську мову. -Ізд.3-Е. 2010.