» » Як полювати на бегемота на річці Волзі

Як полювати на бегемота на річці Волзі

Фото - Як полювати на бегемота на річці Волзі

Прохор Громов прокинувся, як завжди, о шостій ранку. Він лежав на спині, розглядаючи стельову ліпнину, і намагався згадати події вчорашнього дня. В очах Громова ще виблискували вогники нічного салюту, а у вуха чомусь лізли п'яні крики гостей "Гірко".

"Якщо кричали "Гірко", Значить було весілля" - Спробував вибудувати логічний ланцюжок Прохор. - "Якщо гуляли весілля, то"... Громов обережно повернувшись, побачив прилаштувати на подушці чарівну, тихенько сопе жіночу голівку.

Потім з-під ковдри здалася мініатюрна ручка і впала на волохату, яка пережила загарбницькі наміри безлічі жінок груди Прохора. На безіменному пальчику виблискувало обручку з невеликим, але кристально чистим діамантом.

Громов, прослизнувши до краю нескінченної ліжка, позбавився від несподіваної опіки. Встав, надівши халат на голе тіло, вийшов на ганок. Незважаючи на ранній час, життя в садибі вже кипіла. Садівники, виписані недавно з Парижа, підстригали кущі живоплоту, перетворюючи сільську зелень в химерні фігури. Конюший вивів на прогулянку Цезаря - улюбленого жеребця Громова. Слуги наводили порядок на подвір'ї.

Всі були при ділі, і це не могло не радувати Прохора Петровича Громова - олігарха обласного масштабу, що живе останні кілька років у колишній дворянській садибі графів Шереметєвих, переробленої під смаки сьогоднішнього дня.

- Сенько, стій, негідник такий собі, - Громов зловив за вухо пробігав повз підлітка. - Скажи швидко, що вчора було. Сенько, як, втім, і всі інші слуги прекрасно знав особливість Господаря забувати на ранок всі попередні події, чітко в міру своїх здібностей доповів:

- Так, значить, одружувалися ви, Прохор Петрович, на Світлані по батькові не пам'ятаю, але красива.

- Одружився, кажеш, - прогарчав Громов, - а откель ця без по батькові взялася?

- Так вчерась з одним із гостей з'явилася. Сподобалася видно відразу, от ви і з пропозицією руки і серця.

- А вона?

- Ясна річ, відразу вас полюбила, а як колечко з камінчиком побачила, так і бігала як очманіла по двору, все кричала чогось.

- А я?

- Ви їй сказали, проси чого хочеш презентом на весілля.

- Ну, і чого попросила-то?

- Та по дрібниці все. Сказала, що ніколи на полюванні не бувала. Не простий, а цієї, як її, сахари что-ли ...

- Сафарі, - похмуро поправив Сенька Громов, - далі що було?

- Далі ви гостям оголосили, що завтра ввечері буде грандіозна ця сама сафарі, всі повинні бути з рушницями, навіть губернатор. Явка обов'язкова, а хто не прийде, того ви особисто в Волгу з укосу спустіть.

- Справи, - Прохор Петрович взяв із послужливо піднесеного дворової дівкою підноса величезну кухоль квасу і одним залпом переполовинити її. - На кого хоч полювати-то будемо.

- На бегемота, Господар. Ви все пропонували Світлані батькові так і не згадав на слона або там на тигра, а вона вперлася. Хочу мовляв на гіпопотама, якого по телевізору бачила в "Світ тварин" і все тут.

- Звідки ж у нас на Волзі бегемот візьметься, та ще й сьогодні ввечері, - задумався Громов.

- Так везуть ж уже. Вчора гості почали вас, Господар, підколювати, мовляв, слабо сахари це влаштувати, ну і ...

- Що ну і? Давай не тягни, викладай все як на духу, падлюка малолітній!

- Микиті Сидоричу, керуючому нашому грошей цілий мішок відвалили, та звеліли в Москву на БМВ їхати за бегемотом, а без нього повернеться, так теж в Волгу з укосу спустіть. Сидорич вночі вже дзвонив. Знайшов, мовляв, в столичному зоопарку, найняв КАМАЗ, краном занурив, до вечора сьогодні обіцяв бути.

***

Бегемот Кеша жив у столичному зоопарку двадцять років. Бегемот жив заради дітей. Він жартома лякав їх, розкриваючи величезну пащу, вони робили адже, що бояться, а потім кидали в Кешин басейн хліб і банани. Ні те ні інше бегемот терпіти не міг, але такі вже були правила гри, і Кеша ввічливо кланявся кожному презенту.

Коли пізно ввечері біля басейну з'явилися якісь незнайомі люди, Кеша насторожився. «Хто мовляв посмів порушити мій чесно зароблений днем відпочинок»!

Але люди не звертали на нього ніякої уваги. Вони кричали, били один одного по плечах. Один, товстий лисий чоловічок все намагався вручити іншому, в якому Кеша дізнався годує іноді його людини, товсту пачку грошей. Той весь час відмовлявся їх взяти, але коли пачка збільшилася в кілька разів, торг припинився. До басейну підкотили величезну клітку, і тут Кеша відчув страшний біль. Він не знав, що це був розряд струму, не знав, що його тільки що продали. Йому було просто боляче, і Кеша слухняно рвонув убік клітини, яка відразу зачинилися. Люди підігнали великий кран, який підняв клітку в повітря, опустив її на автомобільну платформу. Платформу швидко закутали тентом і КАМАЗ з бегемотом рушив у тривалу подорож на берег Волги.

***

Микита Сидорович Кузякин, колишній полковник ФСБ, а нині керуючий садибою Громова, був цілком задоволений собою. Він часто виконував різні, часом найделікатніші доручення Господаря, але це, останнє! Знайти за один день бегемота, навіть при необмежених фінансових можливостях ... Головне - справу зроблено. Ззаду за його БМВ тягнеться КАМАЗ з цінним вантажем. Попереду - милість шефа і немаленька, судячи з усього, премія. Милостиві роздуми закінчилися, коли Кузякин не виявлено в дзеркалі заднього виду вантажівку. Він різко розвернув свій автомобіль і помчав назад. КАМАЗ стояв на узбіччі, водій Серьога штовхав скати.

- Чого стоїмо, кого чекаємо, - чемно поцікавився Микита Сидорович.

- Приїхали, начальник, коробку заклинило. - Серьога закурив. - Швидко не починаєш, доведеться буксир шукати і на сервіс.

Кузякин побілів:

- А бегемот?

- У воду його поки треба, а то он спека яка. Боюся, здохне.

Микита Сидорович на мить уявив, як він привезе на сафарі дохлого бегемота і йому стало по-справжньому страшно. Він прекрасно знав норов, швидкого на розправу Господаря.

Пощастило. Поруч знаходилося кафе для далекобійників, в якому вечеряв водій МАЗа - автокрана. Після нетривалих переговорів, підкріплених солідної пачкою грошей, він погодився відбуксирувати бегемота до найближчої водойми. Біля невеликого озерця кран спритно підхопив клітку і бухнув її в воду.

- Порядок, - потер руки Серьога. - Жити буде.

- Буде, тільки недовго, - пробурчав Кузякин. - Ти тут Посторожите, а я поїду до аборигенів за машиною.

Минуло кілька годин. Кузякин діставшись до найближчого райцентру, орендував в автогосподарстві «Сканію» та автокран і прибув на берег озера. Серьога вже відпочивав на травичці. Біля нього стояла недопита пляшка горілки.

«Щастить же людині» - з сумом подумав Микита Сидорович, і скомандував кранівникові:

- Вира помалу!

Клітка стала повільно виповзати з-під води. Особа Кузякіна набуло нездоровий синюшного відтінку - в клітці нікого не було.

Серьога гикнув простягнув йому пляшку. Микита Сидорович не відриваючи очей від клітини приклався і в кілька ковтків допив горілку.

- Де, ця сволота толстожопая?

- Видать, коли розвантажували, запори пошкодили, - Серьога почухав потилицю, - от він і пішов. Не турбуйся, шеф. Озеро невелике - до ранку зловимо.

- Ти на що зібрався бегемота ловити, ідіот. На черв'яка або може на опариша!

- Звідки я знаю. Чого бегемоти-то люблять?

Кузякин охнув, схопився за серце і повільно опустився на землю.

- Це все, це кінець.

Серьога задумався.

- Давай говновозку підженемо, вона до ранку воду викачає

Тут втрутився в розмову кранівник.

- Нічого у вас, мужики не вийде. Волгу, чай не викачали.

- Яку, нахрен Волгу, - побілів Кузякин.

- Яку, яку. Ту, що впадає в Каспійське море. Я це озеро добре знаю, у нього прохід є в Волгу. Тепер вашого бегемота де-небудь в районі Астрахані ловити доведеться. Якщо, звичайно, шлюзи пройде.

Кузякин підібрав з землі камінь і кинув у кранівника, але не влучив.

***

Настав час сафарі. У садибі у Громова зібрався весь цвіт обласної адміністрації та місцевого бізнесу. Всі були порушені майбутньої полюванням - адже ні кожен день вдається постріляти в бегемота.

На галявинці, де зібралися мисливці були накриті столи з горілкою і багатою закускою. Столи швидко порожніли, але дворові підносили все нові і нові частування. Збудження мисливців передалося десятку російських хортів, яких ледь утримували на повідках кілька єгерів.

- Їдуть, їдуть, - зграйка хлопчаків вихором пронеслася по галявині. Слідом за дітворою здався БМВ Кузякіна.

- Це що-ж, бегемота на іномарці везуть, - пожартував губернатор. Пожартував він в повній тиші, так як всі, навіть хорти, замовкли, усвідомивши, що щось трапилося.

З БМВ вийшов Микита Сидорович, похитуючись підійшов до Громову і впав на коліна.

- Прости, Прохор Петрович. Чи не довіз я до тебе трофей. Сбег він по дорозі.

Громов мовчки дивився на свого керівника. Було видно, що він в сказі. Гидливо пнув Кузякіна носком чобота, він обернувся до гостей.

- Шановні панове! Я обіцяв вам сафарі, якого ще не було в наших краях. Обіцяв, і ви зараз скажіть, що Громов вам збрехав. Так ось Громови брехати не вміють! Зараз ви побачите полювання, але не на бегемота. Сенько, дай рушницю.

Господар, взявши двостволку, підійшов до Кузякіну.

- Ну що, Микита Сидорович. Служив ти мені вірою і правдою, та ось тепер схибив. Правила гри ти знаєш. Біжи даю тобі десять секунд фори. Раз, два ...

Кузякин схопився і петляючи, як заєць, побіг по галявині.

- Три, чотири. Прокурор, йди сюди. Ну-ка, нагнися. - Громов прилаштував рушницю на спину, послужливо підставлений прокурором області. - Та не тремти ти, прицілитися не даєш.

- Десять!

Пролунав постріл. Керуючий впав. Громов кинув рушницю в траву, підійшов до столика, налив склянку горілки, випив його одним залпом, закусив шматком копченого сала. Потім, підійшовши до губернатора, витер руки об його камуфляжну куртку.

- Так-то от, панове. Show iz must go. Чого ви затихли. Веселіться. Музику, музику давай.

Потім, підійшовши до прокурора, взяв його за фалди, притягнув до себе і тихенько сказав.

- Оформиш нещасним випадком. Зрозумів.

Прокурор закрив очі на знак згоди.

***

Минуло три дні. Громов весь цей час пив гірку і нікого до себе не підпускав. Молода дружина була з тріском вигнали з садиби, посуд вся перебита, меблі зламана, слуги поховалися по кутках, намагаючись не потрапляти на очі Господарю.

Нарешті, настав насичення. Як не намагався Прохор Петрович, горілка вже не лізла. Тоді Громов пішов на Волгу. Він роздягнувся і наввимашки швидко пішов на середину річки. Там перекинувся на спину і довго-довго лежав нерухомо, розглядаючи пролітали повз чайок.

Раптово, він відчув на собі чийсь погляд. Перекинувшись на живіт, Прохор побачив перед собою морду бегемота, точнісінько, як по телевізору в передачі «Навколо світу».

Людина і тварина мовчки дивилися один на одного і розуміли, що сафарі все-таки відбудеться.