» » Що стануть добувати на Місяці?

Що стануть добувати на Місяці?

Сучасна цивілізація наближається до енергетичної катастрофи. Джерела електроенергії не покривають повністю потреби людства. Не можна греблями перегородити всі річки, а атомні електростанції небезпечні. Сонячні, вітрові та приливні станції ситуацію не змінять. Наш погляд все частіше став звертатися до Місяця. Чому ж?

Так званий «сонячний вітер» (потік високотемпературної плазми від нашої зірки) має у своєму складі гелій-3. Цей атом - побічний продукт ядерних реакцій на Сонці. На Землю він не потрапляє, «відбивати» геть магнітним полем нашої планети. Але потрапляє на Місяць, у якої немає магнітного поля. За оцінками вчених на нашому природному супутнику є десять мільйонів тонн гелію-3.

Чим же дивний цей ізотоп, що він врятує нашу цивілізацію в майбутньому від енергетичного голоду?

Ось проста арифметика. З математичних рівнянь випливає, що в ході реакції термоядерного синтезу 0,67 тонни дейтерію і 1 тонни гелію-3 виділиться енергія, еквівалентна енергії згоряння 15 мільйонів тонн нафти! При цьому «спалювання» гелію-3 абсолютно екологічно безпечно. Тоді в чому проблема? Вона у відсутності гелію-3 на Землі і в тому, що поки термоядерна реакція з ним існує лише на папері, хоча більшість учених вважають таку керовану реакцію у віддаленій перспективі цілком досяжною. Але чому у віддаленій перспективі?

Звернемося знову до арифметики. Ізотоп гелій-3 «сонячним вітром» впроваджений в місячний реголіт практично скрізь. Це показали дослідження американських і радянських зондів. Крім того, гелій-3 був виявлений і при лабораторних дослідженнях доставленого на Землю реголіту. Словом, все дуже переконливо. Але нюанс у тому, що для видобутку одного грама гелію-3 треба буде переробити не менше 100 тонн місячного грунту. А для термоядерної реакції потрібна тонна гелію-3. Це означає, що потрібно переробити 100 мільйонів тонн місячного грунту на ділянці площею 20 квадратних кілометрів і на глибину три метри! Тут вже без створення на Місяці великого гірничодобувного виробництва ніяк не обійтися. А це не тільки сотні різних складних і дорогих механізмів, а й велика кількість обслуговуючих їх працівників, яким потрібні повітря, вода і їжа.

Вода на Місяці є у вигляді льоду в тіньових сторонах великих кратерів. Кисень можна добувати з мінералу ільменіту, наявного на Місяці. Складніше з їжею і з захистом космонавтів від сонячної і космічної радіації. І невідомо ще, як захищати місячні жилі станції від великих метеоритів, що досягають грунту Місяця і пробивають його досить глибоко.

Як бачимо, невирішених проблем поки ще дуже багато. Проте місячні космічні програми США, Росії та окремими напрямками Китаю, Японії та Індії націлені на освоєння Місяця. Але тільки у США і Росії плани також і на видобуток на ній гелію-3. Однак не все так просто буде з цим. Справа в тому, що суперництво за кращі місця Місяця може перерости з дипломатичного у воєнний. А будь-які військові дії за ресурси за межами Землі заборонені окремою статтею по космосу конвенцією 1967 року.

Вихід з цієї ситуації тільки один - об'єднувати зусилля країн і мирними способами знайти в перспективі можливості для переробки місячного реголіту і доставки отриманого з нього гелію-3 на Землю.


Увага, тільки СЬОГОДНІ!