Що таке екологічний моніторинг навколишнього середовища?
Для різних потреб практичної діяльності людина здавна застосовував метод спостереження - Спосіб вивчення об'єктів, що базується на тривалому сприйнятті предметів і явищ навколишнього середовища. У I столітті н.е. Гай Пліній у своїй праці «Природна історія» навів цікаві приклади спостережень за навколишнім природним середовищем.
Історична довідка
У 1968 році в Парижі відбулася конференція ЮНЕСКО, на якій були обговорені основні пункти Програми «Людина і біосфера» (Man and Biosphere- MAB). Програма MAB включала розробку рекомендацій з організації міжнародної програми спостережень за змінами навколишнього середовища. Її головне завдання полягало у виявленні та попередженні наступаючих шкідливих антропогенних змін у стані природного середовища, які можуть завдати прямий або непрямий шкоду добробуту людей.
У 1971 році при підготовці до першої міжнародної конференції ООН з навколишнього середовища (Стокгольм, 1972) експертами комісії Наукового комітету з проблем навколишнього середовища було запропоновано поняття «моніторинг навколишнього природного середовища». Цей термін було вирішено використовувати «для позначення системи повторних спостережень одного і більше елементів природного середовища в просторі і в часі з певними цілями і відповідно до заздалегідь підготовленою програмою». Авторство належало члену комісії американському вченому Р. Манну. Важливим рішенням Стокгольмської конференції була рекомендація по створенню Глобальної системи моніторингу довкілля (Global Environmental Monitoring Systems- GEMS).
Велика заслуга в розробці концепції моніторингу належить видатному російському вченому Ю. А. Ізраель, який запропонував «розуміти під моніторингом тільки таку систему спостережень, яка дозволяє виділити зміни стану біосфери під впливом антропогенної діяльності». Відповідно до визначення, основними елементами в цю систему включаються:
- Спостереження за факторами впливу і станом навколишнього середовища;
- Прогноз її майбутнього стану-
- Оцінка її фактичного і прогнозованого стану.
Ця концепція відводить моніторингу функцію інформаційного забезпечення антропогенної діяльності.
На думку іншого російського дослідника І. П. Герасимова, «об'єктом загального моніторингу є багатокомпонентна сукупність природних явищ, підвладна різноманітним природним динамічних змін та стикається різноманітні впливу і перетворення її людиною». І. П. Герасимов розумів під моніторингом «систему спостереження, контролю та управління станом довкілля, здійснювану в різних масштабах, в тому числі глобальному». «Управлінська» концепція моніторингу націлювала на виявлення та контроль екологічної небезпеки, створення екологічно доцільного господарства, активне міжнародне співробітництво. Прихильники «управлінської» концепції моніторингу наполягали на необхідності заповнення пробілу, пов'язаного з відсутністю в системі моніторингу ланки управління.
В даний час прийнято таке визначення: під екологічним моніторингом навколишнього середовища розуміють комплексну систему спостережень, оцінки і прогнозу стану навколишнього середовища. Це поняття означає регулярні спостереження природних середовищ, ресурсів, рослинного і тваринного світу, що виконуються по однакової програмі. Такий підхід дозволяє виявити зміни їх стану як в ході природних процесів, так і під впливом діяльності людини.
Мета, завдання та принципи організації екологічного моніторингу
Основна мета екологічного моніторингу полягає у створенні інформаційної системи, що дозволяє отримувати достовірні відомості про стан довкілля та її зміни у фізичних і біотичних компонентах під дією природних і антропогенних факторів.
Системи екологічного моніторингу покликані вирішувати такі завдання:
- Збір первинної інформації, її накопичення, систематизація, аналіз і формування банку даних-
- Обробка і представлення даних у вигляді різних таблиць, графіків, карт-
- Удосконалення і розробка методів отримання вихідної інформації, оцінка поточного стану навколишнього середовища та прогноза-
- Аналіз причин спостережуваних та ймовірних змін стану-
- Оперативне забезпечення необхідною інформацією всіх зацікавлених осіб.
При цьому оцінка поточного стану середовища є основою для прийняття оперативних рішень в галузі природокористування, а прогноз - для прийняття довгострокових рішень.
Організація екологічного моніторингу базується на трьох основних принципах: Комплексності, систематичності і уніфікованості. На основі цих принципів процес побудови системи екологічного моніторингу повинен включати наступні основні складові:
- Вибір об'єктів моніторингу і контрольованих параметров-
- Створення мережі пунктів наблюденій-
- Збір, обробка та накопичення інформації-
- Обробка отриманої інформації, аналіз і оцінка екологічної обстановки-
- Використання інформації та результатів для прийняття рішень про дії щодо поліпшення екологічної ситуації.
Структура системи екологічного моніторингу складається з чотирьох основних блоків: бази даних, аналітичного блоку, інформаційного блоку і блоку управління екологічною ситуацією.
Інформаційна система екологічного моніторингу є складовою частиною системи управління станом довкілля, оскільки інформація про існуючий стан довкілля та тенденції його зміни є основою розробки природоохоронної політики та планування соціально-економічного розвитку територій.
Яка структура і організація екологічного моніторингу? Про це піде мова в наступній статті.
