» » Оповідання "Ноша"

Оповідання "Ноша"

Фото - Розповідь

Ноша

Після того, як Саня побував з батьком на цьому «клюванням» місці, він став частенько їздити сюди на човні на риболовлю. Риба тут дійсно клювала, як ніде, відро завжди наповнювалося до відмови чебак, окунців, под'язкі, «сопливими» йоржиками. Іноді щастило: могла попастися досить велика щука, а то й, сама з самих, - стерлядка. Санька так долучився до риболовлі, що це заняття стало мало не сенсом його життя.

Одного разу він, як завжди рибалив на своєму заповітному місці. В черговий раз, закинувши вудку, він не зміг витягнути волосінь з води. Саня поліз у воду, щоб відчепити гачок. На його здивування гачок зачепився за мережу, розставлену браконьєрами. Так сталося, що гачок хлопчаки не відчепив, а сам ненавмисно заплутався в мережі. Врятувало його, напевно, тільки чудо.

Рибу на мережу ловити суворо заборонялося. Стерлядь, осетер, судак, сом, нельма - ця риба охоронялася законом. Але браконьєри були, є і будуть. Санька, звичайно, чув про це, але в силу хлоп'ячого розуму, не сильно вникав в дорослі справи.

Якось він відправився на рибалку з самим світанком в теплий червневий день. Але на його подив там вже знаходився один рибалка, чоловік років п'ятдесяти. Він діловито виймав з води мережі повні великої ри-бой. Санька розташувався неподалік і почав прямо з човна рибалити. Раптом він почув грізний окрик дядьки: «А ну, пішов отсюдова, шмаркач». «Я ж вам не заважаю», - відповів Санька. «Пішов, а не то зараз надоєм по соплях». Але Санька вперто сидів у своєму човні і не рушав з місця. Мужик витягнув мережу на берег, за-кріпив її і рішучим кроком, лихословлячи, попрямував до човна Саньки. Хлопчисько насторожився, якщо буде бити, треба оборонятися.

Дядько, як був у довжелезних чоботях, в одязі, поліз у воду - до човна. Санька взяв у руки весло, на-пружина, як звір. «Не підходь!», - Закричав він. «Ах, ти, паршивець, приб'ю», - захрипів від злості мужик. Коли він порівнявся з човном, хлопчисько з усією силою вдарив мужика по голові тим місцем весла, де знахо-дилась залізна кочети. Браконьєр якось незграбно замахав руками, дико витріщився виряченими гла-зами на хлопчиська і раптом всій своїй великою масою звалився у воду обличчям вниз. На воді, біля Дядькін голови, з'явилися рожеві розпливаючись - кров. Санька злякався. «Дядьку, встаньте!», - Розревівся Санька. Але чоловік не вставав, його тіло кілька разів сіпнулося в конвульсіях, і протягом помаленьку почало зносити його далі від берега.

Трясучись від нервового перезбудження, поскулівая, Санька змотав вудку і загріб геть від жахливого місця ...

Переполох в селищі почався на наступний день. Шукали довго, але крім човни і мережі з рибою нічого не знайшли. Так і залишилося загадкою, яким чином міг пропасти людина з великим рибальським стажем. А Саня носить важку ношу в душі ось уже більше тридцяти років ...

Ірина Вінтер-Дьяченко, 2000

Розповідь опублікований в міській газеті «Досьє» у рубриці «Документальна розповідь» - Павлодар, 28 квітня 2006 р.- в журналі «Нива» - Астана, № 3, 2005 в рубриці «У родинному колі».