» » Падіння довіри до документів і судові наслідки

Падіння довіри до документів і судові наслідки

Фото - Падіння довіри до документів і судові наслідки

Адвокат Мєлков Олексій Валерійович

Падіння довіри до документів і судові наслідки

Останні роки арбітражної практики характеризуються все зростаючим числом неточностей і явних фальсифікацій у документах постачальників платників податків, що нерідко ставить під сумнів обґрунтованість податкової вигоди платника. Більше того, загрожує такими сумними наслідками, як ліквідація організації.

Організації- «відмовники»

Чинний Податковий кодекс вимагає від платників податків обов'язкового документального підтвердження витрат, призначених для цілей оподаткування (ст. Ст. 169 і 252). Відповідно до п. 1 ст. 23 Податкового кодексу, платники податків повинні протягом чотирьох років зберігати документи, що свідчать про характер і розмір витрат. До таких документів належать: договори, рахунки, рахунки-фактури, накладні та інші папери, оформлені контрагентами. Якщо платник податків не був присутній при підписанні цих документів, то велика ймовірність, що вони згодом стануть доказами отримання ним податкової вигоди необґрунтованого характеру. Відбутися це може, якщо контрагент (керівник фірми-постачальника) вирішить відректися і від свого підпису, і від факту керівництва фірмою. Виявити таких «відмовників» не складає особливих труднощів. Ними зазвичай є керівники організацій, які:

• зареєстровані за заявою від «масового заявника» ;

• зареєстровані «за місцем масової реєстрації» ;

• зареєстровані на ім'я «масового засновника» ;

• зареєстровані з «масовим керівником» ;

• довгий час здають «нульову податкову звітність» або зовсім її не здають.

«Зречення» зараз активно збираються зацікавленими органами. Наприклад, ФНС формує електронну базу «відмовників» для службового користування, а регіональні управління структури почали прийом заяв «про невикористання настановних даних платника податків». На жаль платників податків, така інформація їм недоступна, оскільки у них немає таких потужних і ефективних адміністративних та інформаційних ресурсів. А відомості, які знаходяться у відкритому доступі, дезінформують платника податків, т. К. Далеко не завжди є надійними доказами для пред'явлення в податковому спорі.

Постанова Президії Вищого Арбітражного Суду №9299 / 08 від 11.11.2008 р стало своєрідною відправною точкою, після якої арбітражні суди перестали сліпо вірити інформації про керівників фірм-постачальників, наведеною в офіційних документах. У число останніх входять:

Крейди Олексій Валерійович

«Падіння довіри до документів і судові наслідки»

федеральна база даних про юридичних осіб, свідоцтва про постановку на облік у податковій, виписки з ЕГРЮЛ;

• свідоцтва про реєстрацію юридичних осіб;

• статути фірм;

• накази про призначення генерального директора.

В арбітражних судах куди охочіше прислухаються до фізичних осіб, опитаним в якості свідків і дав розписку про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. При цьому податкові органи і арбітражні суди мало цікавлять причини невідповідності наведених у документах постачальників відомостей та усних свідчень фізичних осіб. Тим часом причин таких може бути декілька:

1. Фізична особа є потерпілим. Зловмисники використовували його особисті дані для реєстрації юридичної особи та підписували всі документи від його імені (по втраченому паспорту або отриманим в інших осіб паспортними даними). Такі ситуації зазвичай кваліфікуються як підробка документів (ст. 327 Кримінального кодексу) і зловживання повноваженнями нотаріуса (ст. 202 Кримінального кодексу).

2. Фізична особа є співучасником злочину. Воно за грошову винагороду надавало свої документи у користування, не дивлячись, підписувала документи фірми, керівником якої значилося. На обличчя співучасть у лжепредпрінімательства (ст. 173 Кримінального кодексу).

3. Фізична особа є реальним директором, який зрікається займаної у фірмі посади, щоб уникнути звинувачення в незаконному підприємництві (ст. 171 Кримінального кодексу), лжепредпрінімательства (ст. 173 Кримінального кодексу), підробці документів (ст. 327 Кримінального кодексу), ухиленні від сплати податків (ст.ст. 198 і 199 Кримінального кодексу) і т. д.

У будь-якому випадку керівник або засновник подібної організації, швидше за все, буде злочинцем, тому про кожний факт офіційної відмови фізичної особи від керівництва особою юридичним перед представниками податкових органів має повідомлятися в правоохоронні органи, які оцінять обстановку і приймуть рішення про порушення кримінальної справи.

Більше того, зречення є законним приводом для ліквідації організації за заявою податкового органу до суду. Підставою для заяви може бути грубе непереборні порушення закону, яке було допущено при реєстрації юридичної особи. Таке право податковим органам дає п. 2 ст. 25 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб і індивідуальних підприємців» від 08.08.2001 р А якщо організація і зовсім відноситься до числа недіючих юридичних

Крейди Олексій Валерійович

«Падіння довіри до документів і судові наслідки»

осіб (не справляла операцій з жодного банківського рахунку і понад 12 місяців не здавала звітність в податкові органи), то, згідно зі ст. 21.1 Закону, вона повинна виключатися з державного реєстру юридичних осіб без звернення до суду (Постанова Пленуму ВАС №67 від 20.12.2006 р).

На практиці ліквідація фірм-привидів і лжепідприємців зустрічається досить рідко. Як приклад можна навести випадок, описані в номері газети «Коммерсант» від 15.10.2009 р Організована злочинна група з метою переведення в готівку грошових коштів реєструвала банківські рахунки на підставних осіб і була притягнута до відповідальності за незаконну банківську діяльність (ст. 172 Кримінального кодексу) . Інша історія така: злочинна група, створена депутатом Петрозаводского міської ради, зареєструвала на осіб без певного місця проживання і студентів порядку 14 організацій, рахунки яких були використані для переведення в готівку понад 1 млрд. Рублів, що належали підприємцям, який прагнув ухилитися від сплати податків. МВС Карелії порушило кримінальну справу і звинуватило депутата та його помічників в лжепредпрінімательства (ст. 173 Кримінального кодексу).

«Необережні» податківці

Нерідко податкові органи обмежуються тим, що стягують штрафи і пені не з відреклися організацій, а з їх контрагентів, звинувачуючи останніх у непроявлене розумною обачності, простіше кажучи, обережності. Хоча об'єктивно в необережності слід звинувачувати самих податківців, які з вражаючою наполегливістю:

• наділяють правоздатністю осіб, які свідомо мають ознаки фірм-однодневок;

• не чинять їм ніяких перешкод у підприємництві з «нульовою» звітністю протягом довгого часу;

• впізнаючи в ході перевірок про отримання «одноденками» значного прибутку і невідображення її в податковому обліку, не накладають на фірми покладені пені та штрафи;

• встановивши наявність ознак злочинів, не направляють до правоохоронних органів відповідні матеріали для порушення кримінальної справи;

• визначивши ознаки незаконної реєстрації, не подають позовних заяв до суду для ліквідації таких організацій;

• використовують «зіц-предстедателей» фірм- «одноденок» як свідків для притягнення до податкової відповідальності їх платників податків-контрагентів.

Часом суди визнають інспекторів податкових органів особами, яких злочинці ввели в оману. А іноді й співучасниками злочину

Крейди Олексій Валерійович

«Падіння довіри до документів і судові наслідки»

- практиці відомі випадки, коли «одноденки» реєструвалися з відома податкових інспекторів для вилучення ними прибутку. Виникає питання: що в таких ситуаціях робити платникам податків?

Перший і головний рада - прислухатися до рекомендацій Мінфіну і бути вкрай завбачливим при виборі контрагентів:

• запитувати у контрагентів копії свідоцтв про постановку на облік у податковій інспекціі;

• перевіряти факт наявності відомостей про контрагентів в ЕГРЮЛ;

• запитувати у контрагентів довіреності про повноваження підписують документи осіб;

• використовувати офіційні інформаційні джерела, що дають характеристику діяльності контрагентів.

Безумовно, перераховані дії не дадуть стовідсоткової гарантії того, що в майбутньому підписант не відмовиться від своїх підписів. Тому все частіше можна почути поради про необхідність особистої зустрічі з керівником фірми-постачальника до укладення договору і перевірки його паспортних даних.

Можна зауважити, що дані поради йдуть врозріз із законом, накладають обмеження на можливості укладення і виконання угод, тягнуть підвищення цін, монополізують ринок, нарешті. Наприклад, Цивільний кодекс дозволяє укладання договору дистанційно за допомогою обміну документами (ст. 434), а Федеральний закон «Про персональні дані» від 27.06.2006 р вимагає обов'язкової згоди суб'єкта персональних даних на знайомство з ними та їх обробку іншими особами в тому випадку, якщо суб'єкт є лише представником сторони цивільно-правового договору (ст. 6). Конституція, в свою чергу, гарантує свободу переміщення послуг і товарів на всій території країни (ст. 8).

Якщо строго дотримуватися всіх рекомендацій податкових органів, платнику податків доведеться уникати угод з:

• контрагентами, які віддалені на значні відстані, з огляду на те, що особисте знайомство з керівником потребують значних матеріальних витрат;

• контрагентами, керівники яких не захочуть розкривати персональні дані;

• контрагентами, керівники яких потенційно можуть відмовитися від своїх дій або в силу особистісних особливостей (непорядність, егоїзм), або в неправомірних цілях (для заподіяння шкоди конкуренту, приховування наявних правопорушень).

Також платник податків може бути обдурять постачальником, який пред'явив підроблені документи і підписи на них. Особливо це небезпечно,

Крейди Олексій Валерійович

«Падіння довіри до документів і судові наслідки»

зважаючи найвищої майстерності сучасних шахраїв, «роботи» яких навіть спеціальні експертизи оцінюють лише з часткою ймовірності (Постанова Президії ВАС №9577 / 08 від 14.07.2009).

Якщо не вдаватися до агресивних методів самозахисту (знищення первинних документів, промислове шпигунство, залякування підписантів), то платнику податків залишається укладати договори виключно з добре знайомими контрагентами (учасниками одного холдингу, родичами). Але це веде до монополізації бізнесу та до визнання подібних угод неринковими з наступним перерахунком цін за правилами ст. 40 Податкового кодексу.

«Арбітри правосуддя»

У подібних ситуаціях значну роль відіграють рішення арбітражних судів, які на конкретних прикладах допомагають добитися балансу приватних і публічних інтересів, захисту порушеного і оспорюваного права, спираючись при цьому на чинні правові норми.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону про державну реєстрацію, в ЕГРЮЛ міститься:

• прізвище, ім'я, по батькові особи, яка має право без довіреності укладати угоди від імені юридичної особи;

• паспортні дані подібного особи або відомості з інших документів, що засвідчують особистість;

• ідентифікаційний номер платника податків, якщо він є.

П. 4 цієї ж статті говорить про те, що при невідповідності перерахованих відомостей даними в документах, які були представлені при держреєстрації, наведені в п. П. 1 і 2 цієї статті відомості вважаються достовірними до здійснення відповідних змін. Відповідно до вимог ст. ст. 9 і 12 Закону про держреєстрацію, під час реєстрації юридичної особи заяву засвідчується підписом, справжність якого повинна бути зафіксована в нотаріальному порядку.

Все вищевикладене дозволяє стверджувати: якщо в розшифровці підписів на документах, що належать контрагенту, вказані ті ж особи, що й в даних ЕГРЮЛ, ця інформація повинна вважатися законною. При цьому суду слід дивитися не тільки на достовірність інформації в досліджуваних документах, але на обізнаність у її достовірності кожного з учасників податкового спору (ст. 71 Арбітражно-процесуального кодексу).