» » Кримінальна відповідальність за підробку документів і вплив «липових папірців» на податкові відносини

Кримінальна відповідальність за підробку документів і вплив «липових папірців» на податкові відносини

Адвокат Мєлков Олексій Валерійович

Кримінальна відповідальність за підробку документів і вплив «липових папірців» на податкові відносини

Навряд чи хтось буде сперечатися з тим, що сьогодні підробити можна абсолютно будь-який документ. Як кажуть: «Було б бажання, а умільці знайдуться». Тому питання кримінальної відповідальності, яка чекає порушників, що створюють підроблені копії документів, залишається досить актуальним, особливо з огляду на те, що іноді буває вкрай складно ідентифікувати відмінність між шахрайством і підробкою.

Ст. 159 Кримінального кодексу визначає кримінальну відповідальність за шахрайство. Відповідно до ч. 1 даної норми, під шахрайством розуміється розкрадання чужого майна або незаконне придбання прав на нього (шляхом обміну або зловживання довірою). Простий склад шахрайства карається штрафом на максимальну суму в 120 тис. Руб. або в розмірі заробітної плати або іншого доходу злочинця, отриманого за період до 1-го року. Також допускається покарання у вигляді обов'язкових робіт терміном до 180 годин, виправних робіт строком до 1-го року, обмеження волі строком до 2-х років, арешту терміном до 4-х місяців, позбавлення волі строком до 2-х років.

Кваліфікуючі ознаки цього складу злочину закріплені в ч. 2 ст. 159 Кримінального кодексу:

• заподіяння громадянинові значної ущерба;

• вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Для кваліфікації шахрайства з даної частини ст. 159 Кримінального кодексу достатньо наявності хоча б одного із зазначених ознак.

Ч. 3 і ч. 4 даної статті Кримінального кодексу визначають кваліфіковані склади шахрайства і, отже, більш серйозну відповідальність. Так, для злочину, вчиненого з використанням службового становища, і злочини у великому розмірі покарання передбачається ч. 3 зазначеної статті, а для злочину, вчиненого організованою групою або в особливо великому розмірі, - ч. 4. Родовим об'єктом таких злочинів є суспільні відносини в сфері економіки, а видовим - суспільні відносини, які охороняють право власності.

Крейди Олексій Валерійович

«Кримінальна відповідальність за підробку документів і вплив« липових папірців »на податкові відносини»

Варто зауважити, що Постанова Пленуму Верховного Суду №22 «Про практику застосування судами запобіжних заходів у вигляді взяття під варту, застави та домашнього арешту» від 29.10.2009 р роз'яснює, що передбачене ст. 159 Кримінального кодексу злочин слід вважати вчиненим у підприємницькій сфері, якщо в ньому беруть участь особи, які ведуть підприємницьку діяльність або мають до неї безпосереднє відношення.

Цікаві роздуми у справах про шахрайство запропонував у своїй Постанові №51 від 27.12.2007 р Пленум ВС. Наведемо деякі з них.

Обман як спосіб придбання прав на чуже майно або його розкрадання, відповідальність за яке встановлена ст. 159 Кримінального кодексу, може полягати у свідомому повідомленні неправдивих, далеких від дійсності відомостей, або в замовчуванні про реальних фактах, або в навмисних діях, спрямованих на введення власника майна або іншої особи в оману (наприклад, шляхом надання фальсифікованого товару або імітації касового розрахунку ).

Неправдиві відомості, що повідомляються при вчиненні злочину, можуть стосуватися будь-яких обставин, зокрема юридичних фактів, подій, вартості майна, його якості, особи винного, його намірів і повноважень. Зловживання довірою у разі шахрайства полягає в корисливому використанні довірчих відносин з власником майна або іншою особою, яка має повноваження передавати цікавить злочинців майно третім особам. Довіра може бути обумовлено службовим становищем, родинними відносинами та іншими обставинами, що зв'язують шахрая з потерпілим. Зловживання довірою має місце і у випадках прийняття особою на себе зобов'язань при відсутності мети їх виконати заради безоплатного отримання чужого майна або придбання на нього прав (до промеру, отримання злочинним особою авансу за виконання послуг, робіт, кредиту, передоплати за поставку товару, якщо дане особа не мала наміру повертати борг або яким-небудь іншим чином виконувати покладені на нього зобов'язання). З суб'єктивної сторони цей злочин навмисно.

Крейди Олексій Валерійович

«Кримінальна відповідальність за підробку документів і вплив« липових папірців »на податкові відносини»

Якщо шахрайські дії вчинені у формі отримання прав на чужу власність, злочин вважається завершеним з виникненням у злочинця юридично закріпленої можливості розпорядитися чужим майном як власним або вступити у володіння (зокрема, з укладенням договору і з реєстрацією права власності на об'єкт нерухомості або іншим прав на майно, які відповідно до закону підлягають такій реєстрації).

У випадках, коли особа стає власником чужого майна, набуває на нього права і при цьому не має наміру виконувати зобов'язання, визначені умовами передачі йому цього майна або права, в результаті чого потерпілий несе матеріальну шкоду, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство, якщо відповідний умисел з'явився у особи ще до отримання чужого майна чи права на нього.

Про наявність спрямованого на розкрадання умислу може говорити, зокрема, початкове відсутність у злочинця реальної фінансової можливості виконати умови зобов'язання, відсутність ліцензії на здійснення діяльності, необхідної для виконання зобов'язань за договором, приховування даних про наявність закладеного майна і заборгованостей, використання фальшивих гарантійних листів і фіктивних статутних документів.

Особливу увагу слід звернути на той факт, що якщо особа підробила офіційний документ, але в силу певних обставин так і не скористалося цим документом, то злочин кваліфікується за ч. 1 ст. 327 Кримінального кодексу (підробка та збут підроблених документів, бланків, печаток, штампів, державних нагород). Одночасно вчинене має бути визначено як приготування до шахрайства (ч. 1 ст. 30 Кримінального кодексу), якщо обставини, що склалися говорять про те, що умисел шахрая полягав у подальшому використанні підробленого документа для вчинення злочинів, позначених в ч. Ч. 3 та 4 ст . 159 Кримінального кодексу).

У разі якщо особа самостійного виготовило підроблений документ і мало намір використовувати його для розкрадання майна шляхом зловживання довірою або обману, але в силу незалежних від нього

Крейди Олексій Валерійович

«Кримінальна відповідальність за підробку документів і вплив« липових папірців »на податкові відносини»

причин не змогло вилучити у потерпілого майна або придбати на нього права, то таке діяння кваліфікується як сукупність злочинів, визначених у ч. 1 ст. 327 і ч. 3 ст. 30 Кримінального кодексу, а також відповідною частиною ст. 159 Кримінального кодексу.

Ст. 327 Кримінального кодексу встановлює, що підробка посвідчень та інших офіційних документів, що дають злочинцеві певні права або звільняють його від обов'язків, з метою їх використання або збуту, а так само виготовлення з тими ж цілями або збут підроблених бланків, штампів, печаток, державних нагород СРСР, РРФСР, Російської Федерації карається обмеженням волі строком до 2-х років, арештом на строк до 6-ти місяців або позбавленням волі терміном до 2-х років.

Корисно буде ознайомитися з Ухвалою Конституційного Суду №575-О-О від 19.05.2009 р, що містить пояснення до відмови у прийнятті скарги громадянина Морозівського В. Є. на порушення його конституційних прав ч. 1 ст. 327 Кримінального кодексу. Кваліфікаційний склад аналізованого в Визначенні злочину (вчинення діянь з метою приховування іншого злочину або полегшення його вчинення) передбачений ч. 2 даної норми і карається позбавленням волі на строк до 4-х років. Використання завідомо підробленого документа є самостійним проявом об'єктивної сторони ст. 327 Кримінального кодексу, санкція за яке регламентована ч. 3 цієї норми. Її родовим об'єктом є державна влада в цілому, а видовим - порядок злочину. З суб'єктивної сторони цей злочин має виключно умисний характер.

Ст. ст. 198 і 199 Кримінального кодексу визначають кримінальну відповідальність за уникнення сплати податків або (і) зборів з фізичних та юридичних осіб, а ст. 199.1 Кримінального кодексу - за невиконання обов'язків податкового агента (докладні роз'яснення дані Постанові Пленуму ЗС №64 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про відповідальність за податкові злочини» від 28.12.2006 р).

Безумовно, на практиці може бути всяке, однак відмежування складів зазначених «податкових статей» Кримінального кодексу від підробки або шахрайства представляється досить простим. Так, якщо дії особи володіють саме ознаки статей, які присвячені ухиленню від сплати

Крейди Олексій Валерійович

«Кримінальна відповідальність за підробку документів і вплив« липових папірців »на податкові відносини»

податків і зборів, т. е. фактичного невиконання обов'язків перед податковими органами, і обличчя переслідує мету відходу від оподаткування всіма доступними способами, то такі дії однозначно слід кваліфікувати за ст. ст. 198 і 199.1 Кримінального кодексу. Рекомендуємо звернути увагу на важливу особливість: суб'єкт ст. ст. 198 і 199.1 є, на відміну від суб'єкта злочинних діянь, визначених у ст. ст. 159 і 327 Кримінального кодексу, спеціальним (платник податків, податковий агент). Але якщо основні цілі злочинця відмінні від тих, що характеризують об'єктивну сторону «податкового» злочину, а його дії мають кваліфікованими ознаками шахрайства, встановленими в ч. Ч. 3 та 4 ст. 159 Кримінального кодексу, то дії даної особи вже будуть кваліфікуватися або як шахрайство, або за сукупністю статей.