Оскар Уайльд. «Якими демонами можуть бути люди»?

Передбачення циганки, дане Оскару Уайльду, почало збуватися, і пуританське суспільство виготовити помститися поетові за його зневагу до букви закону і нормам поведінки.

В англійському законодавстві тоді діяла стаття, за якою зв'язок чоловіка з чоловіком навіть за взаємною згодою вважалася антигромадської і переслідувалася кримінальним правом. І позов Оскара проти маркіза Куїнсберрі обернувся проти самого ж поета. Маркіз виявився підготовленим бійцем юридичної фронту і вельми прозорливим. Він попередньо найняв детективів, які відшукали свідків «блакитних» походеньок Уайльда. Та й сам позивач своїми показаннями і відповідями в суді почав «рити собі могилу».

Блискучий мову оповідача зіграв цього разу поганий жарт. На питання в суді: «Цілували ви цього хлопчика?» - Уайльд відповів: «Ні, звичайно. Він же некрасивий ». Таким чином виходило, якщо застосувати елементарну логіку, що Оскар любить цілувати хлопчиків, але тільки пригожих! На суді Уайльд всіляко відводив з-під удару репутацію свого коханця, білявого юнака лорда Бозі (Альфреда Дугласа, сина маркіза Куїнсберрі). Зокрема, Оскара звинувачували в тому, що бачили його оголеним в ліжку з деяким юнаком в готелі. Насправді це був не Оскар, а той самий Бозі. Поет же цього факту присяжним не повідомив, чи не бажаючи підставляти під удар свого улюбленця.

Це був приклад дивовижної «блакитний» любові. Адже якби Уайльд не беріг репутацію юного лорда, звинувачення проти самого Уайльда розсипалося б в пух і прах! Але ця дивна пристрасть до молодої людини, очевидно, всепоглинаюча, що затьмарює розум Оскара, рухає всіма його вчинками і відповідями. У великій мірі «Принц естетів» сам поставив себе під удар правосуддя, виправдовуючи Бозі. Дивний вчинок, дивна доля, дивна любов.

Дивно, що навіть вийшовши з в'язниці (КПЗ, як би зараз це назвали), Оскар продовжував писати захоплені листи Бозі! Ось деякі фрази: «Ти моя чарівна троянда ... ти моя лілейна лілія. ... Для мене ти весь, від шовковистого волосся до витончених ступень - втілена досконалість ...» Без сумніву, поет просто «сбренділ» на грунті любові! Такі слова, як правило, адресують чарівній дівчині, але ніяк не молодій людині. Листи ці пишуться під час процесу проти Оскара із звинуваченнями в непристойності і содомії!

Навіщо такий ризик? Чому така безпечність? Адже якби присяжні засідателі почули уривки з цих листів, то вони негайно винесли б обвинувальний висновок щодо Уайльда. Тоді обійшлося в деталях, але не обійшлося в глобальному плані: Оскара засудили на два роки виправних робіт. При винесенні вироку «Принц естетів» мало не знепритомнів! Цікаво, на що він розраховував? На гуманізм правосуддя? На свою популярність? На свою фортуну? Складно сказати, але суспільство своїм вироком все ж «плюнуло» в Уайльда, як би відповідаючи на його «плювок» на моральні підвалини тих років. Після цього Оскар став стрімко «тонути».

Уайльд міг втекти за кордон від суду, але не зробив цього, бо вирішив кинути рукавичку моралі всій Англії. Держава прийняла виклик і буквально розтоптала того, кого ще недавно боготворило як видатного поета і драматурга. Розтоптала безжально, так як це справа розкрило ті «нариви» на тілі суспільства, що були прикриті завісою благопристойності. Оскар розлютив багатьох «сильних світу» тодішньої Англії, адже скандал, затіяний поетом і його позовом, вдарив по знаті країни, в середовищі якої гомосексуальні нахили були дуже розвинені. Постраждав і прибутковий бізнес публічних будинків для гомосексуалістів. Уайльд своїм процесом підняв з дна таку бучу в, здавалося б, прозорій воді Англії, що хвиля накрила багатьох і, в першу голову, самого поета.

Витончений пописувач віршів, великий естет, великий драматург, любитель яскравих дорогих нарядів, перснів і гвоздик потрапив в лондонську в'язницю Пентонвілль. П'ятсот одиночних камер. Лахміття замість одягу. Ліжко, де неможливо спокійно спати. Запах нечистот з туалету упереміш з блювотиною. Грубі охоронці і знамените колесо (споруда зі сходами, по яких укладений тупотів, подібно білку в колесі, від години до восьми в день без зупинки, без можливості продихнути і без всякого сенсу). Колесо потрібно було обертати обов'язково, щоб не переламати собі ноги.

Їжа відрізнялася нудотний, і в перебігу декількох днів відомий в'язень не доторкався до їжі. Ще у в'язниці використовували зловісне покарання: засуджений повинен був обертати особливий циліндр, що знаходиться під тиском: 1800 оборотів на сніданок, 4500 - на обід, 5400 - на вечерю. І це при ризику втратити рук! Ось в такий світ потрапив великий літературний талант не тільки Англії, але і всієї Європи. Поет приголомшений. Він пише, що вражений нині тим, «якими демонами можуть бути люди». Його майже насильно поголили і майже відразу поставили крутити колесо.

Замість подушки - шматок деревинки. Немає доступу до книг. Не можна писати. Для поета і драматурга все це - скопом - смерті подібно! І вона не змусила себе довго чекати. Як ви розумієте, у в'язницях тих років білосніжні унітази і миючі засоби, що вбивають всіх мікробів, були відсутні. Смертельні хвороби в умовах антисанітарії розвивалися дуже стрімко. Камера розміром 4х2 метри з голими стінами - це не шикарні особняки в Лондоні і Парижі, до яких звик Уайльд. Важкі склепіння камери тиснули на психіку сильніше тяжких кайданів.

Але й це було ще не все. Судові витрати обіцяв оплатити рідний брат Уайльда, Уіллі, але не дотримав слова. Поет сприйняв це як зраду. Оскара оголосили банкрутом для стягнення суми судових витрат. Дружина ініціювала процедуру розлучення (Що цілком природно після такого вироку і за таким звинуваченням). У підсумку поет втратив і сім'ю, і майно.

Вже тоді Оскар Уайльд став говорити, що скоро помре. У тюремній каплиці він знепритомнів і впав, розквасив собі вухо. Його помістили в лазарет на чисті простирадла, а охоронець дав хліба з смачним свіжим маслом. Оскар з'їв все жадібно, і навіть зібрав з підлоги крихти, які також відправив у рот. Потім уже, коли стан його зовсім погіршився, поета підгодували ще й дали деякі поблажки в режимі. Потім перевели в іншу в'язницю - Редінг, де умови були явно краще.

Але, незважаючи на полегшення режиму, суспільство все одно знущалося над ним і не пробачила Уайльду зухвалість його поведінки і моральний розклад. Приміром, під час переїзду з однієї в'язниці в іншу на залізничній платформі Оскара виставили на посміховисько прибуваючих пасажирів. Начебто не навмисне, «так вийшло». Хоча, злий умисел (морально зломити Оскара остаточно), можливо, в тому і був. Достеменно невідомо. Великий поет і драматург Європи, укладений Уайльд хитався на вітрі в наручниках, у тюремній робі, з повислої головою. Один з роззяв підійшов і плюнув йому в обличчя. Натовп сміялася.

Продовження - в заключній частині статті.