Чому час, який у нас є, це гроші, яких у нас немає? Точка зору американців
Стаття буде з заковика: другий підхід прошу визначити самому читачеві - йому зсередини видніше ...
Замість епіграфа.
Лінійне російське час: минуле, сучасне, майбутнє.
Ставлення до минулого лінійне, неспішне, зміна землеробських циклів, епох правлінь, війн, ностальгічне копання в вишукуванні своїх коренів і перлів історії, ліниве копирсання з ностальгічно-патріархальної ноткою.
Справжнє майже лінійно - цінність типу «є тільки мить між минулим і майбутнім» розмита знову ж таки в неспішності і рутинності справжнього моменту. Робота не вовк ...
Майбутнє далеко і туманно - а як би ще гірше не було. Чомусь стоїть перед очима картинка з «Білого сонця пустелі» з старичками в халатах, які сидять дрімотно біля стін вікової фортеці на тлі мерехтливих копит Червоної кінноти. Так вони сиділи за часів Батия. Так сидять і зараз, а час проноситься мимо. Велика картина маслом ...
Каркас Америки складається з мільйонів іммігрантів, які залишили рідні береги (навіть таких сонних країн, як із зображення вище), які спалили за собою всі мости і відкинули все, що не потрібно їм було для освоєння нових далей. Якби кожен народ чіплявся за своє минуле і не був би орієнтований на виключно майбутнє, країна б не відбулася як плавильний котел. Єдиним необхідним було - все почати з чистого листа тут і тепер. Right here right now - гасло нації. Минуле в сторону: роби зараз і напевно отримаєш завтра.
Невипадково футурологія народилася в США, невипадково кожен американський дитина народиться з метою в роті, а не з лінійним комплексом. Ось цьому відрізку часу було зроблене обрізання раз і назавжди. І це обрізання визначило, що кожен американець вірить, що якщо він правильно, раціонально поставить мету і буде сьогодні працювати над досягненням її завтра, то у нього обов'язково вийде. Життя поколінь підживлювала цю впевненість: дивись-но, у всіх виходить - вийде і у мене. Американець не знає сумнівів в успіху - не обтяжений досвідом минулих провалів. І душа у нього не загадкова, а як треба душа - успіх, перемога, право на успіх і перемогу. Це вже генетичне. Американець живе всього в двох вимірах: сьогодення та майбутнє. Причому майбутнє у нього визначено у вигляді успіху за умови сьогоднішнього повноцінного використання свого часу.
Час в США - товар. Час, який у нас є - це наше життя. Час, який у нас є - це гроші, яких у нас немає. Ми стоїмо стільки, за скільки у нас купують наш час. Час добре оплачується. Час - реальні живі гроші. Чим більше ти встигаєш за одиницю часу, тим дорожче ти можеш його продати. Тому великі раки сьогодні по п'ять, а маленькі, але вчора - по три. Ех, розсунути б добу або розігнатися швидше: кожен четвертий американець страждає від браку часу, не встигає, депресує з приводу браку часу і своєї нерозторопність. Тому виробилися чіткі критерії звернення з часом, і населення їх твердо дотримується.
Пунктуальність. Точність - не тільки ввічливість королів, а двигун прогресу. Вчинено непристойно спізнитися. Це сприймається як особиста образа і неповага. А знати треба було про пробки, про будильники та інші речі! Перенесення зустрічей - явище рідкісне і вкрай прикре. Навряд чи з вами після цього захочуть мати справу. З іншого боку, якщо сталося так, що до вас прийшли, а ви зайняті, прийнято особисто вийти до відвідувача і вибачившись, доповісти, на скільки хвилин і за якими непередбачених причин зустріч затримується.
Забирати час інших, яке є реальні гроші, самі знаєте, як можна назвати. Тому черги в приймальних тут явище небачене. А в Непризначений час взагалі не приходять - непрофесійно це. Так само непрофесійно просити і про термінову зустріч. Тому, кого ви просите, доведеться щось переносити або скасовувати, а це не є добре. Тому вам швидше за все відмовлять. А якщо вам все ж необхідно перервати зайнятого справою людини, то покладається тільки запитати, коли і чи можна з ним поговорити по вас питання. Тепер йому вирішувати, перерватися Чи або відмовити вам. Я вас не здивую, якщо скажу, що запрошення на вечірки з приводу того-сього я розсилаю за півроку вперед і точно так само одержую. Наступний відпустку планується відразу після виходу з чергового. Це те, що ми називаємо a win-win situation - виграють усі!
План, план і план! Американець вірить у силу планування, як дитя в буку. Вважається, що спланувати можна все що завгодно. Грізне радянське «даєш план!» Тут звучить чистіше. Органайзер, planner - біблія кожного американця. Кожен година, хвилина - розписані і якщо щось зрушити, перемістити в часі, то валиться весь ланцюжок. Час розбито на короткі перебіжки-відрізки, що мають початок, кінець і свою чітко поставлену мету.
Американець не планує на десятиліття вперед. Ну, максимум для досягнення конкретної мети - синиці в руках. А мета сама розбивається на маленькі перебіжки-задачки. І кожна перебігання важлива, і використовувати її треба максимально ефективно. Американець не женеться за multy-task - він любить закінчити один проект і тільки тоді братися за інший. Багатоверстатники не популярні. Переважно снайпери. Вважається, що при стрільбі по-македонськи точність ураження нижче, розкид вище. Всі яйця небезпечно складати в одну корзину.
Ціла галузь займається навчанням планування. Роботодавці не шкодують грошей на навчання своїх співробітників - воно окупиться. Чому ж їх там вчать?
1. Звичці до планування та організації свого часу. Органайзер повинен стати для працівника як зброя для бійця. Згадайте прекрасний фільм «Сталеві бушлати» (якщо правильно перевели «Metal Jackets» на російську): капрал ганяє солдатів по казармі в спідньому з автоматом в одній руці. Іншою рукою солдати під команду і скандування «My gun is my dick!» (Перевести, або зараз стане зрозуміло?) Смикають себе ритмічно за причинне місце. Ось і органайзер - причинне місце будь-якого працівника.
2. Планувати незаплановане: дайте знижку на бутерброд маслом вниз - несподівані переривання, пробуксовування, інші невідкладності.
3. Розстановка пріоритетів, вмінню розставляти прапорці на найважливіших справах і задвигании в кут найменш істотних, спритності сплавления їх в сторону, вмінню кожен день відраховувати кроки своїх перебіжок до основної мети.
4. Делегування своїх повноважень помічникам, уміння не пов'язати в деталях.
5. Необхідності виділення для себе перебіжки, під час якої вас ніхто не сміє відволікати. Всі - геть: я працюю. Ось на це час і планувати всі найголовніші справи.
6. Вмінню визначати для себе найпродуктивніший час. Воно у кожного своє. Сови і жайворонки, «японські дні» (це коли маму Японії часто згадуєш і все йде шкереберть), вмінню не розтягувати справи, а домагатися максимального із запланованого на сьогодні. Мужності починати свій день з самого важкого справи.
Типово російське питання при отриманні завдання: «коли і в які терміни це потрібно зробити?» Для американця ясно, що якщо просять, значить потрібно вже прямо зараз. Інакше менеджер як гаркне: «Якби мені це потрібно було завтра, я б і попросив тебе завтра!». Ось таке життя напружена з часом, але сидіти в селі на призьбі або під стіною мамайского замку - означає не мати! А коль хочеться мати - вмій крутитися з часом і поважати його. Я спеціально не проводжу паралелей по всіх пунктах, але цікавий читач сам має можливість пройтися з хрестики-нулики по всіх позиціях і зробити для себе цікавеньке висновки.
