» » Що розповідають про зуби сільські бабусі?

Що розповідають про зуби сільські бабусі?

Фото - Що розповідають про зуби сільські бабусі?

На травневі виїхала в село, де, так вже вийшло, розмова раз у раз заходив про медицину, в тому числі про стоматологію. Ось що хотілося б додати до статті «Чи всім треба чистити зуби?».

Товстий наліт з зубів, якщо бував, до появи зубних щіток знімали просто нігтем, решта прали мовою. Це самий хороший природний шорсткий санітар порожнини рота, і його мийно-лікувальний засіб теж краще не придумаєш - слина.

Від запаху жували травичку (хто чебрець і звіробій, а хто і розмарин або листочки кімнатного мирта). Взимку - гілочки дуба, верби, берези, голки хвойних і особливо їх роздувся нирки.

Весняним харчуванням були запарені снить, кропива, щавель. Влітку - багато капусти та ягід, взимку та ж капуста квашена і розсіл від неї. А якщо у когось на мові і зубах наліт білий, то пили ромашку заварену да гіркі трави від глистів, полин і пижмо.

У кого дно колодязя викладали кремнієм, до глибокої старості очі були ясні і зуби цілі. У ганчірочку закручували грудку глини і вийшов кулькою натирали зуби перед святом, деякі глиняного бовтанку полоскали зуби постійно. А ось супи варили не в останню чергу тому, що з продукту у воді пісок на дно осідає, а їжа з пісочком найгірше зуби зношує.

Жили трохи впроголодь (та воно й нормально), і по дорозі прихоплювали смоли шматочки, камедь - така тоді жуйка була. Пожёвивалі шкурку від сала. Або віск бджолиний. А хто зуби без діла залишав, переходячи на кашки-бовтанки, той зовсім без зубів залишався.

Беззубими були ранні сироти, які без мамки рано залишилися, груддю не годовані. Особливо ті, у кого бувала часта кисло-гірка відрижка.

У панських сім'ях на білих булках діти росли гнилозубий і взагалі погані. І взагалі примічено, що десь баба заверещить (стане нервовим і дратівливим), там вся сім'я скоро буде зі щучими зубками (тобто зуби шматками руці помозолила, тільки гострі трикутні уламки стирчать).

Якщо зуби заболят, їх натирають сіллю. Дорослі полощуть горілкою. Треба щось пекуче, щоб відвернуло: жувати часник, редьку, перець, горошини гвоздики, якщо є. А хто не хоче, того жігануть по заду кропивою і за справою послати, та хай м'яту в дорозі жує. Якщо діра в зубі, то біль випалити (див. Вище), а в ямку покласти кришталик з риб'ячого ока, або шматочок хряща свинячого або шкіри з сала, або камінчик малий відповідний смолою вклеїти. З камінчиком жувати потім обережно, щоб на другий зуб не потрапив і його не зламав (тому хрящ краще). Або шматочок шкаралупи горіховою (він, размокнув, щільно встане). І молитися, щоб зуб новий наріс, бо якщо кістки зростаються, заповнюючи проміжки між осколками, то і зуб, який теж кістка, наросте або зростеться. А вибитий зуб відразу на місце ставити і багато днів так берегти, може прижитися заново.

Поївши м'яса, волокна осиковою тріскою виколупувати або стебельком пижма. А останнім часом просто сірником, обгорілим кінцем. Могли лляну нитку з пелени висмикнути і почистити (а тепер синтетичні теж міцні, та не той ефект, так добре не витягують). Всю зиму висить у хаті пучок трави, колосків трясункі, або вівса, або пирію, звідки стеблинка виламують, зуби чистять, як би з травинкою граючись, та потім у піч кидають.

Після яблука в роті добре-після молока, в т.ч. після давно скислого, їдкого. Взагалі в роті завжди має бути свіжо, а ні - шукай, що не так, швидше за все нутро каші просить (чи то голод втамувати, чи то отруту швидко наскрізь прогнати).

Горіхи зубами колоти да нитки перегризати можна тільки в дівоцтві. Зубами, бувало, колючий дріт перекушували (чи все-таки відламував по згину, де зубами притискали?), А вже ізоляцію з дроту здерти - звичайна справа. Але все фокуси строго до появи дітей, а потім чи то тріщини не заростає, чи то дітям поганий приклад, чи то солідному чоловікові пристало мати серйозний залізний інструмент.