Чим цікавий художник Малявін?
Філіп Малявін народився в селі Казанка Логачевской волості Бузулуцького повіту Самарської губернії (нині - Тоцького району Оренбурзької області). Це сталося 10 (22) жовтня 1869 в бідній неписьменною селянській родині ... Пішовши з життя 23 грудня 1940, відомий художник залишив велику спадщину, досі не вивчене грунтовно, і - долю, яку можна назвати творчим і духовним подвигом.
З дитинства, самозабуття захоплюючись малюванням і не відаючи про те, що робить, він підручними засобами - вуглинками, недогризками олівців, саморобними пензликами - на таких же підручних основах - грубці, стінах, дошках, парусинових наметах - створював портрети односельчан, пейзажі, малював тварин , панорамні батальні сцени, комічні ситуації з життя селянства. Ще одним його художнім розвагою була ліплення забавних іграшок з глини - цим майбутній художник займався на березі річки, де купався, засмагав і ловив рибу і раків з ватагою своїх ровесників.
У ранній юності Філіп випробував першу закоханість і непереборну тягу до знань і подорожам, до мистецтва. Цьому посприяла освічена родина місцевого священика, куди початківець художник був вхожий на дружніх правах.
У сім'ї Філіпа не було коштів на справжню навчання, заробітки не допомогли зібрати необхідні гроші, і щоб якось вирішити проблему, довелося навіть просити милостиню по сусідніх селах, і селяни охоче давали грошове подаяння на святе, як вони вважали, справа. А монах Кораблін не тільки подав ідею про те, що юному даруванню треба вчитися в Афонському монастирі (в Греції), а й чимало посприяв його відправку в іконописну майстерню і особисто супроводив до самого монастиря, де Малявін осягав Бога, строгий чернечий спосіб життя і таїнство іконописання.
Ікони молодого художника помітно виділялися на тлі інших робіт в майстерні, і незабаром його перевели в художню артіль, яка займалася розписом церков. Тут, серед відчайдушних заздрісників, Філіп мало не загинув, падаючи з високих лісів, підпиляних спеціально для нього підступними душогубців. Малявін повернувся в іконописну майстерню, а незабаром поїхав на побивку додому. На руках у нього був пакет з приписом і клопотання про звільнення від солдатчини.
Мистецтво допомогло Філіпу Андрійовичу уникнути нелегкої, клопітно солдатської частки. Військовий начальник у м Бузулуке, вирішував долю художника, був любителем коней, і отримав від Малявіна в подарунок таку «трійку» на полотні, що в захопленні тут же звільнив юнака від військової повинності навічно.
І ось - знову Афон. Художник жадає вчитися, багато малює з натури, на пленері, а справжнього задоволення немає ... І в грудні 1881 відбувається подія, круто змінило все його життя. Відомий скульптор Беклемішев, подорожуючи за кордоном, приїхав на Афон, щоб оглянути архітектуру, скульптуру та живопис монастирів і церков. Тут він зацікавився роботами Малявіна і тут же запропонував вчитися в імператорській Академії мистецтв у Петербурзі.
І знову святі російські батьки допомогли Філіпу Андрійовичу, надавши посильну грошову допомогу на період навчання в Академії, з умовою по закінченню навчання повернутися в монастир. Дали поводиря в Петербург.
Коли Філіп повернувся з Петербурга додому, він почав посилено готуватися до майбутнього вступного іспиту до Академії, але перед самим від'їздом знову гостро проявила себе грошова проблема. І знову виручили селяни. На сільському сході писар написав і зачитав документ під назвою «Тимчасовий звільнювальні вирок для вступу до навчального закладу з науки живопису». 169 селян, з яких грамотними виявилися лише 7, документ схвалили, засвідчили, а за неписьменних розписався Олексій Дронскій. Всі негаразди були вирішені, всі станові перешкоди подолані, і у вересні 1892 Малявін успішно склав іспит і був прийнятий в Академію мистецтв.
Академія відучувала Малявіна від чернечих звичок, давала розширене загальну освіту і залучала до світу художників, які відзначали велике природний розум і жадібну тягу Філіпа Андрійовича до мистецтва та науці. А Малявін йшов дорогою новатора - зухвало ламав застарілі традиції і норми. В Академії Філіп Андрійович став учнем і другом відомого художника І.Є. Рєпіна, з яким пізніше неодноразово їздив на етюди в рідну Казанку. Перші виставки, перші медалі за творчість - все це в Академії.
А потім була творча життя в селі Аксіньіно Рязанської губернії. На Афон він не повернувся, так як в церковній стипендії йому було відмовлено. З 1906 року Філіп Андрійович - академік живопису. У 1918 році - переїзд в Рязань, де відбулася його перша персональна виставка. Через два роки Малявін жив і працював у Москві, де з ініціативи А.В. Луначарського познайомився з В.І. Леніним, бував у Кремлі і створив ряд відомих робіт, присвячених вождю світового пролетаріату.
«Малявін - геній, Малявін - талант і майстер, Малявін - філософ ...» - приблизно так відгукувалися про художника його наставники, вчителі, колеги і шанувальники високого таланту. Головна тема робіт - тема російської селянки. Тільки його роботи «Сміх» і «Вихор» приголомшили глядачів буйством фарб, розгонистим рухом, красою і заповзятістю російської натури. А художник створив десятки картин, сотні етюдів і малюнків.
У 1922 році Ф.А. Малявін з родиною виїхав за кордон. Там йому довелося зіткнутися з «гнітючою аморальністю і бездуховністю». Там він одного разу заявив: «Поза Батьківщини - немає мистецтва». Там він побував у фашистській в'язниці. За кордоном серйозно захворів і помер, а його близькі родичі дешево розпродали живописні полотна, тому більша частина творчої спадщини художника знаходиться у відомих музеях світу. Але і в Росії, в найвідоміших музеях країни, виставляються і зберігаються роботи знаменитого художника з селян. ]
