Шагане ти моя, Шагане!
Шаандухт Нерсесовна Амбарцумян (Шагане Тальян) (22.04.1900 р, Ахалцихе, Грузія - 1976, Єреван)
Автобіографія
---------------------;
«Народилася в місті Ахалцихе Тифліській губернії в 1900 році 22 квітня.
Мій батько був спочатку педагогом, а після смерті мого діда, священика, став також священиком. Батько, Нерсес Егіяевіч Амбарцумян, скінчив семінарію в Тифлісі. Він володів французькою, німецькою, латинською, а крім того, вірменським та російською мовами. Будучи священиком, батько давав приватні уроки з іноземних мов. Помер 50 років, від тифу (1919р.).
Мати, Марія Георгіївна Каракашян, була вчителькою. Померла у віці 40 років (1911).
Я до 3-го класу вчилася в Ахалцихе в парафіяльній школі, потім в жіночій гімназії на станції Михайлове (Хашури). Після закінчення гімназії в 1919 році поступила на Фребелевского курси і в 1920 році закінчила їх, після чого у вірменських школах вела нульову групу. У 1921 році вийшла заміж за економіста Тертерян Степана Рубенович, жила в Тифлісі. У 1922 році народився син Рубен (нині кандидат медичних наук). Овдовіла в 1924 році і виїхала в Батум, де викладала в 4-5-6-х класах арифметику і вела нульову групу.
У 1925/26 навчальному році працювала в Сочі у вірменській школі, а в 1926-1934 роках - в 70-й школі в Тифлісі. У 1930 році вдруге вийшла заміж за композитора Вардгеса Григоровича талья, а в 1934 році переїхала в Єреван, де вже не працювала.
Шагане Тальян,
1959. 3 лютого. Єреван »
***
Сергій Єсенін, з циклу «Перські мотиви»
***
Шагане ти моя, Шагане!
Тому, що я з півночі, чи що,
Я готовий розповісти тобі поле,
Про хвилясту жито при місяці.
Шагане ти моя, Шагане.
Тому, що я з півночі, чи що,
Що місяць там огромней в сто разів,
Як би не був гарний Шираз,
Він не краще рязанських роздолля.
Тому, що я з півночі, чи що.
Я готовий розповісти тобі поле,
Це волосся взяв я у жита,
Якщо хочеш, на палець в'яжи -
Я аніскільки не відчуваю болю.
Я готовий розповісти тобі полі.
Про хвилясту жито при місяці
За кудрям ти моїм здогадайся.
Дорога, жартуй, посміхайся,
Не буди тільки пам'ять в мені
Про хвилясту жито при місяці.
Шагане ти моя, Шагане!
Там, на півночі, дівчина теж,
На тебе вона страшно схожа,
Може, думає про мене ...
Шагане ти моя, Шагане.
1924.
***
Ти сказала, що Сааді
Цілував лише тільки в груди.
Зачекай ти, бога ради,
Навчаючись коли-небудь!
Ти проспівала: «За Евфратом
Троянди краще смертних дев ».
Якщо був би я багатим,
То інший склав наспів.
Я б порізав троянди ці,
Адже одна відрада мені -
Щоб не було на світі
Краще милою Шагане.
І не муч мене заповітом,
У мене звітів немає.
Коль народився я поетом,
Те цілуюся, як поет.
19 грудня 1924.
***
У Хороссане є такі двері,
Де обсипаний трояндами поріг.
Там живе задумлива пери.
У Хороссане є такі двері,
Але відкрити ті двері я не міг.
У мене в руках досить сили,
У волоссі є золото і мідь.
Голос пери ніжний і красивий.
У мене в руках досить сили,
Але дверей не зміг я відімкнути.
Ні до чого в любові моєї відвага.
І навіщо? Кому мені пісні співати? -
Якщо стала неревнивих Кроку,
Коль дверей не зміг я відімкнути,
Ні до чого в любові моєї відвага.
Мені пора назад їхати в Русь.
Персія! Тебе чи покидаю?
Назавжди ль з тобою розлучаюся
З любові до рідному мені краю?
Мені пора назад їхати в Русь.
До побачення, пери, до побачення,
Нехай не зміг я двері відімкнути,
Ти дала красиве страданье,
Про тебе на батьківщині мені співати.
До побачення, пери, до побачення.
1925 рік.
***
Блакитна батьківщина Фірдус,
Ти не можеш, пам'яттю простигши,
Забути про ласкавому Урус
І очах, задумливо простих,
Блакитна батьківщина Фірдус.
Хороша ти, Персія, я знаю,
Троянди, як світильники, горять
І знову мені про далеке краї
Свіжістю пружною говорять.
Хороша ти, Персія, я знаю.
Я сьогодні п'ю востаннє
Аромати, що хмільного, як брага.
І твій голос, дорога Кроку,
У цей важкий расставанья годину
Слухаю востаннє.
Але тебе я хіба забуду?
І в моїй блукацької долю
Близькому і далекому мені люду
Буду говорити я про тебе -
І тебе навіки не забуду.
Я твоїх нещасть не боюся,
Але про всяк випадок твій похмурий
Залишаю пісеньку про Русь:
Заспів, про мене подумай,
І тобі я в пісні відгукнися ...
Березня 1925.
***
«Чому місяць так світить тьмяно
На сади і стіни Хороссана?
Немов я ходжу рівниною російської
Під шарудить пологом туману »;
Так запитав я, люба Лала,
У молчащих вночі кипарисів,
Але їх рать ні слова не сказала,
До неба гордо голови завищивши.
«Чому місяць так світить сумно?» -
У квітів запитав я в тихій частіше,
І квіти сказали: «Ти відчуй
За печалі троянди шелестячої ».
Пелюстками троянда розплескалася,
Пелюстками таємно мені сказала:
«Шагане твоя з іншим лащилася,
Шагане іншого цілувала.
Казала: «Російський не помітить ...
Серцю - пісня, а пісні - життя і тіло ... »
Тому місяць так тьмяно світить,
Тому сумно зблідла.
Занадто багато бачилося зради,
Сліз і мук, хто чекав їх, хто не хоче.
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Але і все ж навіки благословенні
На землі бузкові ночі.
1925 рік., Серпень.
***
Руки милою - пара лебедів ;
У золоті волосся моїх пірнають.
Все на цьому світі з людей
Пісня любові співають і повторюють.
Співав і я колись далеко
І тепер співаю про те ж знову,
Тому й дихає глибоко
Ніжністю просочене слово.
Якщо душу вилюбіл до дна,
Серце стане брилою золотою,
Тільки тегеранская місяць
Чи не зігріє пісні теплотою.
Я не знаю, як мені життя прожити:
Догоріти чи в ласка милою Кроки
Іль під старість трепетно тужити
Про що пройшла пісенної відвазі?
У всього своя хода є:
Що приємно юшку, що - для ока.
Якщо перс складає погано пісня,
Значить, він довіку не з Шираза.
Про мене ж і за ці пісні
Говоріть так серед людей:
Він би співав ніжніше і чудесней,
Та згубила пара лебедів.
1925 рік., Серпень.
