» » Самодисципліна письменника. Як творили великі?

Самодисципліна письменника. Як творили великі?

Фото - Самодисципліна письменника. Як творили великі?

Бажання споглядати результати свого літературної творчості у вигляді, здатному принести задоволення, змушує часом проводити довгі години в роздумах про долю своїх літературних героїв та розвитку сюжетних ліній.

Ймовірно, далеко не завжди ми вважаємо необхідністю суворо дисциплінувати себе при створенні творів. Це допустимо, якщо при отриманні завдання не вказувалися терміни його виконання.

Однак коли завдання не одне, все ж потрібна певна самоорганізація, щоб виконати всю роботу вчасно. Якщо налаштуватися внутрішньо на важливість роботи, багато в чому під впливом заданих термінів, то з'явиться і робочий настрій, і бажання виконати ці завдання, крім того, буде збережено чимало сил для самої роботи.

Коли ви будете виконувати намічене - вранці, вдень, ввечері або вночі - не принципово. Продуктивність роботи в різний час доби у всіх різна. Грають свою роль ще й особливості темпераменту кожного що пише індивідуума, до того ж ускладнені внутрішнім настроєм і обставинами зовнішнього властивості.

Принциповим є вміння підпорядкувати себе сформувалася внутрішньої потреби виконувати роботу у встановлені терміни. У чомусь робота письменника, навчився слідувати вимогам самодисципліни, заснованої на умовах замовника, те саме чиновницької роботі, хоча, на перший погляд, це може здатися дивним.

Між тим, такі великі майстри, як Гете, В. Скотт, В. Гюго, Ш. Бодлер, Флобер приступали до виконання своїх письменницьких обов'язків з обов'язковістю виконавчого чиновника, сумлінно виконує свої службові обов'язки. Таким чином працювала більшість відомих письменників.

При цьому не можна сказати, що внутрішня потреба в трудовій самодисципліні письменника була знайдена ними відразу. Вона пройшла тривалий етап розвитку у кожного з великих. І кожен прийшов до думки про необхідність неухильного підпорядкування внутрішньому порядку самостійно.

Письменницька дисципліна формується поступово, поетапно, остаточно закріплюючись в період творчої зрілості. До цього часу письменник безповоротно приходить до думки, що створити щось варте можна не тільки і не стільки за збігом вдалих обставин, але й винятково завдяки наполегливій праці та наполегливості, підкріпленим терплячим очікуванням. Однозначно, що видатний літературний твір може стати реальним результатом і постати перед читачем в результаті тривалого творчого пошуку.

Виникає питання, що ж зробити і як вчинити, якщо в призначений самому собі час на розум не приходять не тільки слова і фрази, навіяні натхненням, але і просто саме бачення того, про що треба писати. Всякий раз, сідаючи за стіл в надії отримати порцію натхнення, не варто очікувати, що воно тут же буде вам подано провидінням. Звичайно, ні! Як правило, натхнення - це нагорода за наполегливу працю.

Тим часом, неправильним буде відразу залишити роботу, якщо нічого творчого не спадає на думку. Чудовий бельгійський драматург М. Метерлінк (1862- 1949), лауреат Нобелівської премії 1911, відповідаючи на вищевказаний питання про те, що робити в такій ситуації, радив: «Сидіти». При цьому він сам неухильно дотримувався цієї поради і в обов'язковому порядку щодня відсиджував, виконуючи поставлене завдання, по три години вранці, іноді навіть нічого не роблячи і курячи трубку. При цьому тільки з 1927 по 1942 рік вийшло 12 томів його творів.

Є й безумовні відмінності праці письменника від праці чиновника. Чиновник, відпрацювавши належну кількість робочих годин, зі спокійною совістю залишає робочий кабінет з почуттям виконаного обов'язку. Він повністю «відключається» від питань, пов'язаних з робочим процесом, і від відвідувачів, облягали його протягом робочого дня.

Не такий робочий день письменника. Закінчивши писати, він продовжує думати про народжених уявою образах, він готовий в будь-який час «зустрітися» з будь-яким з його персонажів і продовжити розпочату розмову, будує фрази, з якими той звернеться до співрозмовника на сторінках його твори.

Коли творчий процес йде успішно, відриватися від робочого столу не варто, а значить, треба по можливості відкласти всі інші заняття, менш важливі в цей час.

Безумовно, існує чимало методів роботи над твором, іноді - відразу над декількома, методів цих, напевно, стільки ж, скільки і письменників. І кожен може поділитися якимось своїм, саме йому властивим способом створення творів.

Головне - це велика робота, творчі зусилля, покладені письменником в основу творіння. Тільки це має значення і приносить задоволення, а може, й успіх.

Писати так, як писали великі майстри художнього слова, або вибрати інший спосіб створення творів - вирішувати кожному для себе.