Презентація. Як пропонувати казку?

Поважайте свою аудиторію. Не вважайте, що саме ви - джерело всього розуму у Всесвіті, тільки на тій підставі, що у людини, що сидить в першому ряду, дурнувате вираз обличчя. Це цілком може виявитися маскуванням.

Якщо аудиторія не згодна з вашими твердженнями, не варто вихлюпувати на неї власні негативні емоції. Краще подумайте - яким чином можна довести свою правоту, чи не зриваючись на грюкання дверима.

Колись Ільф і Петров описали презентацію, яку проводив інженер Треухов, який мріяв побудувати в Старгороді трамвайну лінію. «Потягнув він свій проект і до нового завідувачу Старкомгоспу Гавриліна, якого перевели в Старгород з Самарканда. Почорнілий під Туркестанським сонцем новий завідувач довго, але без особливої уваги слухав Треухова, неуважно переглянув всі креслення і під кінець сказав: «А ось в Самарканді ніякого трамвая не треба. Там все на ешаках їздять. Ешак три рубля варто - дешевка. А підіймає пудів десять! .. Маленький такий ешачок, навіть дивно! ». «Ось це і є Азія! - Сердито сказав Треухов. - Ішак три рубля варто, а згодувати йому потрібно тридцять рублів на рік ». «А на трамваї вашому ви багато на тридцять рублів наїздів? Триста разів. Навіть не кожен день в році ». «Ну і виписуйте собі ваших віслюків! - Закричав Треухов і вибіг з кабінету, вдаривши дверима».

Як бачимо, не найвдаліша презентація. Інженер не зміг відповісти на цілком резонні запитання завідувача Старкомгоспу, зірвався, перервав докази на самому цікавому місці. І будівництво трамвайної лінії в результаті затрималося ще на кілька місяців. І побудували цю лінію тільки лише тому, що вона була дійсно вигідна і необхідна місту, і Гаврилін це прекрасно розумів, незважаючи на всі розмови про віслюків. Адже і в Самарканді вже давно не їздять на віслюках - «залізний кінь прийшов на зміну селянській конячці».

Але звернімо увагу на іншого героя Ільфа і Петрова - на підпільного мільйонера Корейко. Ось вже хто знав про презентаціях все, що можливо, і міг продати холодильники ескімосів, довівши, що вони куди як краще вічної мерзлоти, бо дешевше. «Його зустріли не дуже ласково- але він поводився вельми гідно, нічого не просив для себе і напирав головним чином на те, що ідея електрифікації відсталих окраїн надзвичайно близька його серцю. «Вашому будівництву, - говорив він, - не вистачає грошей. Я їх дістану ». І він запропонував організувати при будівництві електростанції прибуткове підсобне підприємство. «Що може бути простіше! Ми будемо продавати листівки з видами будівництва, і це принесе ті кошти, яких так потребує споруда. Запам'ятайте: ви нічого не будете давати, ви будете тільки отримувати ». Олександр Іванович рішуче рубав повітря долонею, слова його здавалися переконливими, проект був вірний і вигідний. Заручившись договором, за яким він отримував четверту частину всіх баришів з листівкового підприємства, Корейко почав працювати. Спершу знадобилися оборотні кошти. Їх довелося взяти з грошей, асигнованих на будівництво станції. Інших грошей в республіці не було. «Нічого, - втішав він будівельників, - запам'ятайте: з цієї хвилини ви будете тільки отримувати» ».

Подивіться, яка віртуозна презентація ідеї. Пан Корейко не просив нічого для себе, він запевняв, що всі його дії спрямовані тільки на благо республіки - «ідея електрифікації відсталих окраїн надзвичайно близька його серцю». Він нічого не просив для себе, лише зголосився допомогти реалізувати проект електрифікації. І запропонував для цього найвірніший спосіб, обгрунтувавши його вигоду за допомогою розрахунків.

Він не міркував про те, що листівки - кращий подарунок дітям, а доводив це з цифрами в руках. І його презентація досягла мети: чепурні підприємство було побудовано в ударні терміни. І навіть тоді, коли почало провалюватися будівництво електростанції через нестачу коштів, пан Корейко знайшов потрібні переконливі слова, апелюючи до базових людських потреб: «З цієї хвилини ви будете тільки отримувати». І довів те, що хотів.

Якось на одній презентації представляли засіб для полоскання рота. Здавалося б - така дрібниця, дурниця, не варта не те що презентації, але навіть зайвої думки. Ан ні. Доповідач був чудовий: справжній ентузіаст мережевого маркетингу, у нього навіть очі світилися, як лампочки, від щастя, що він може з кимось поділитися своєю радістю - засобом для полоскання рота.

Він вжив всі можливі аргументи, покликані довести небувале якість товару, і навіть винайшов кілька нових. Ну, скажіть, кому б спало на думку, що флакончик із засобом для полоскання рота можна використовувати як оборонної зброї? А ось цьому доповідачу прийшло! І він, спалахуючи ентузіазмом, показував, як можна жінкам позбавлятися від небажаних шанувальників, направляючи струмінь досить їдкою рідини в очі нападнику.

Цей доповідач не пропустив жодної базової потреби людини: він звертався до проблем виживання, до ранговості, до сексу, до самоствердження і до знаходження свого місця у життя. Він стверджував, що неможливо сподобатися жінці, якщо чоловік не користується цим засобом: воно, виявляється, надійно і надовго позбавляє від поганого запаху з рота. Він заявляв, що неможливо отримати хорошу роботу, якщо не вживати полоскання: будь-яке начальство буде зачароване, лише вловивши легкий аромат фармацевтичного продукту. Він повідомляв, що здоров'я прийде саме до того, у кого будуть здорові зуби, а для цього потрібно регулярно їх полоскати «ось цим засобом з флакончика! Подивіться, як просто! ».

Він розповідав про далекі поїздки, де проблема зубної щітки постає на весь зріст, а пляшечка із засобом займає зовсім небагато місця в кишені. Він говорив про зарплати і любові, про виховання дітей і проблемах спілкування. І кожна фраза його зрештою зводилася до чарівного полосканню для рота.

Але найголовніше було не те, що він говорив, а - як! Його щира віра в магічні властивості продукту заразила слухачів. Він не забував про візуальному контакті з аудиторією, про необхідність жестикуляції, він рухався між слухачами, як балерина, яка танцює соло.

І кожен, дивлячись на доповідача, сповнюються впевненістю: все сказане - чиста правда! Адже не може брехати людина з такими чистими, ясними очима! До такої міри впевнений у своїй правоті!

Це був класичний випадок емоційного зараження. Справжній приклад для підручника. Вірус, що проникає в свідомість. Після презентації слухачі, спраглі отримати в своє розпорядження розрекламовану казку, мало не порвали коробки з флакончиками - так хотіли купити, забрати з собою хоч шматочок обіцяного щастя. Адже вони, вислухавши пояснення доповідача, взяли за беззаперечну істину, що саме цей засіб змінить все їхнє життя, допоможе отримати високооплачувану посаду, сподобатися людям, захистить в разі будь-якої неприємності. Тобто - дасть саме те, про що мріялося.

Звичайно, аудиторія на презентації не була настільки наївна, щоб вірити в чарівну паличку. Але їм так цього хотілося! А доповідач був дуже і дуже переконливий і весь палахкотів ентузіазмом і позитивними емоціями, як світанковий багаття в піонерському таборі. Кожен жест, кожен погляд його говорили: «Подивіться на мене! Я щасливий, успішний, я подобаюся жінкам, у мене чудова робота і я прекрасно себе почуваю! Думаєте - чому? Та я просто постійно користуюся цим засобом для полоскання рота! ».

І свідомі пориви слухачів були відкинуті. Черв'ячок сумніву, який настирливо сичав у вуха: «Дурниця все це! Такого не буває! Та що ти дивишся, це всього лише якась мікстура! Нісенітниця собача! », - Був заглушений спрагою виконання мрії. Казка могла стати реальністю сьогодні і зараз, а від подібного неможливо відмовитися.

І навіть якщо казковим обіцянкам не судилося здійснитися, аудиторія все одно не відчувала себе обдуреною. Винен у нездійсненні був хто завгодно і що завгодно, тільки не магічний засіб. «У неї просто поганий смак», - говорив закоханий, що скористався засобом, але так і не зумівши наблизитися до предмету свого ніжного почуття. «Та що він розуміє, село!», - Думав службовець, чи не здійснив нововведенням враження на начальника. Винуватими виявлялися дівчина, начальник, погода, але не засіб для полоскання рота. Воно працювало так, як було обіцяно, ось тільки умови виявилися невідповідними.

Ви думаєте, що це казка? Нічого подібного. Це - реальна історія, що дає уявлення про психологію людей.

Запам'ятайте, як гасло: «Ми народжені, щоб казку зробити бувальщиною!». Переконайте себе, що ваша презентація - це казка, яка ось-ось втілиться в життя-джин, виконуючий желанія- чарівна паличка, за помахом якої кожна жінка отримує квіти, а діти - морозиво.

Якщо ви будете в цьому впевнені, то зможете переконати будь-яку аудиторію, навіть абсолютно недружелюбно налаштовану. Адже кожному хочеться повірити в мрію.