» » Артур Месчян - «Де ти був Боже»

Артур Месчян - «Де ти був Боже»

Артур (Арташес) Степанович Месчян (арм. # 1329; # 1408; # 1385; # 1400; # 1410; # 1408- # 1348; # 1381; # 1405; # 1401; # 1397; # 1377; # 1398-, 3 березня 1949, Єреван) - вірменський архітектор, музикант, композитор, рок-музикант, поет, співак, художник. Засновник і лідер групи «Аракялнер» («Апостоли») (1968-1979) - перший рок-групи в СРСР («Аракялнер» були першими в СРСР, які виконували пісні власного твору).

Месчяну вдалося зберегти, продовжити і розвинути вірменський мелос слідом за Саят-Нова і Комітаса. Нагороджений Орденом Святого Месропа Маштоца в 2011 році.

Артур Месчян народився 3 березня 1949 в місті Єреван. Основним захопленням Арташеса було малювання і музика. У шкільні роки захоплювався також фехтуванням і моделюванням кораблів. З семи років Месчян навчався музиці - грі на скрипці і фортепіано в музичній школі імені А.А.Спендіарова в Єревані, співав у дитячому хорі хлопчиків Вірменського академічного театру опери та балету ім. А. Спендиарова. Надалі Артур Месчян самостійно навчився грі на гітарі. Ще в шкільні роки Месчян почав складати музику. З дитинства він співав вірменські та російські пісні, надалі в юності ще й італійські, англійські, французькі, польські й угорські. У 1973 році, вже в зрілому віці, Артур Месчян протягом року співав у хорі Кафедрального собору Першопрестольного Святого Ечміадзіна, що відбилося на його творчості.

Ще під час навчання в школі, в 1965 році - в 16 річному віці, Артур Месчян написав пісні «Уреір аствац» (Де ти був Боже), «Ктак» (Заповіт) і «Церуні» (Старий). Перший раз він виконав «Уреір аствац» перед публікою в актовому залі школи №122 міста Єревана, де він навчався. Після закінчення школи в 1966 році Месчян надходить на архітектурно-будівельний факультет Єреванського Політехнічного інституту. Велику роль у виборі професії зіграла дружба і спілкування юного Месчяна з відомим істориком і етнографом, учнем Йосипа Орбелі, Седраком Геворкович Бархударяном (1898-1970). Уже на першому курсі інституту, в 1967 році Месчян створює рок-групу, яка спочатку не мала власної назви, і позначалася як Група архітектурного факультету. До групи крім самого Месчяна (автор, вокал, гітара, клавішні, скрипка), входять Левон Мелікян (бас гітара) і Григор Налбандян (ударні). І вже на третьому курсі група дає свої перші публічні концерти, які мають шалений успіх у середовищі студентської молоді. Поєднавши духовну вірменську музику з процвітаючим в ті роки роком, група залишала незабутнє враження на слухачів і стала справжнім одкровенням. Перші концерти групи проходять в політехнічному інституті і відразу ж зустрічають опір комсомольських активістів, які часто повторюють: «Подивіться на цих новоявлених апостолів». Месчян відповідає з притаманним йому почуттям гумору: «А чому б і ні».

І називає свою групу «Аракялнер» («Апостоли»).

Успіху «Апостолів» не змогла завадити навіть радянська цензура 1970-х і десятки тисяч вірмен слухали їх запису. Спектакль "The Insane Asylum" - "Божевільню" (Автор музики і слів Артур Месчян) - перша в історії вірменська рок-опера, ще більше зміцнив популярність групи. За цим послідували виступи по університетах радянських республік. З великим успіхом група виступала в Естонії та Москві, де в той час перебували центри зародження радянської рок- музики. Група «Аракялнер», була першою в СРСР, яка співала свої власні пісні рідною мовою (автором яких був Месчян), - в той час як переважна більшість груп виконували західні рок композиції і пісні. У 1971 році, група була запрошена на молодіжний фестиваль музики країн соцтабору, що проходив у Польщі, проте дозволили поїхати тільки Артуру Месчяну у супроводі комсомольських активістів. Тим не менш, виступ Месчяна мало великий успіх - за відсутності партнерів по групі, Месчян виступав з іншими музикантами, які приїхали на цей музичний форум.

1972 Месчян з відзнакою захистив диплом і після довгих поневірянь у пошуках роботи через свою «неблагонадійність», в 1974 році став працювати в «Армгоспроекте», де, спільно з іншими колегами, приступив до створення проекту єреванського міжнародного аеропорту «Звартноц». У 1973 році Артур Месчян протягом року співав у хорі Кафедрального собору Першопрестольного Святого Ечміадзіна, де познайомився з Його Святістю Верховним Патріархом і Католикосом Усіх Вірмен Вазгеном I. Католикос з великою симпатією ставився до молодому музиканту та його творчості, практично подружився з ним і в 1974 році запропонував Месчяну написати Реквієм, присвячений 60-й річниці Геноциду вірмен. У процесі пошуків текстового матеріалу для цього творіння, Месчян наткнувся на збірку віршів забороненого в той час в СРСР відомого западноармянскій поета Мушега Ішхана - людини, яка пережила трагічні події 1915 року. З дозволу автора, Месчян використовував його вірші для створення «Реквієму». Твір було готове вже через рік, при цьому Католикос Вазген I всіляко підтримував Месчяна, і група навіть репетирувала в Ечміадзині. Презентація «Реквієму» відбулася в першопрестольній Ечміадзині в 1975 році в присутності представників культурної еліти Вірменії та діаспори. Католикос благословив твір. Група з великими труднощами, власними силами, за підтримки Католикоса, справила запис, проте в СРСР видання такого твору було неможливо. А запис і видання в США зірвалися у зв'язку з тим, що матеріал «Реквієму» без відома і дозволу автора вже в 1975 році потрапив в США, і багато пісень з нього виконувалися в спотвореному вигляді в каліфорнійських ресторанах Арут Памбукчяном. Протягом довгих років після цього Месчян не виконувати пісень з «Реквієму», проте надалі, піддавшись умовлянням друзів і шанувальників, у кілька переробленої формі включив деякі пісні звідти в альбоми, випущені на початку 90-х років.

У 1978-му Артуру Месчяну вдалося щось, на ті часи практично неможливе: виступ по другому каналу національного телебачення. Він заспівав свої пісні, в прямому ефірі, як саундтрека в телеспектакль «Мардакер» («Людожер»), що мав до того ж політичний підтекст.

До початку наступного десятиліття «Аракялнер» несподівано зникли з музичною арени. За всі роки існування групи Артур Месчян був беззмінним її лідером і автором. В останнє десятиліття існування групи в її складі періодично грали Геворг Мангасарян, Ашот Адамян - гітара- Віген Степанян, Геворг Жангулян, Мовсес Мурадян - клавішні та Ашот Егікян, Станіслав Бунатян, Зростанням «Пісок» Оганян, Григір Балаян - ударні. У 1984-му Месчян повернувся для того, щоб почати свій власний шлях. До нього приєдналися двоє його учнів - Ваан Арцруни і Гурген Мелікян. Поруч з ним знову були старі шанувальники, а число нових росло, незважаючи на те, що його концерти були практично заборонені. На початку 80-х Месчян вперше зважився спробувати свої сили в кіно. Основною причиною, що спонукала його дати згоду на виконання головної ролі у фільмі «Вогонь, мерехтливий в ночі» про поета Мікаелі Налбандяном з'явилася можливість включити власні твори у фільм. Таким чином, він отримав не тільки головну роль, але і повну свободу у створенні музичного оформлення картини, а найголовніше він у перший (і в останній) раз отримав можливість провести професійну запис в СРСР, на студії «Мелодія». У підсумку у фільм увійшли три його твори - «Еркір хнамья» («Давня країна»), «Епітафія» і «Воскресіння». Другий кінодосвід Месчяна - фільм «І повториться все» вийшов у світ в 1989 році, вже після переїзду музиканта за океан. На початку 80-х років Артур Месчян став єдиним безпартійним керівником спеціальної архітектурної майстерні при Раді Міністрів в АрмПромПроекте. У ці ж роки Месчян розробляє проект реставрації будинку Лазаряном (будівля постпредства Вірменії) в Москві (1981-1982) (зараз ця будівля Посольства Вірменії в Росії), проектує Урядовий Будинок прийомів в Єревані (1985) і новий корпус Матенадарана (1987-88) , будівництво якого, однак, через руйнівного землетрусу 7 грудня 1988, було перервано вже на початковому етапі і відновлено тільки у 2007 році.

В кінці 1980-х років Артур Месчян здійснив своє багаторічне прагнення виїхати з СРСР. У 1989 році, ще за Радянської влади, Месчян з дружиною і двома синами переїхав до Бостона (США), де йому, нарешті, паралельно заробляючи на життя, вдалося записати накопичений за два десятиліття величезний матеріал. Перші роки перебування в США були дуже важкими для Месчяна: процес адаптації, пошук роботи, важке фінансове становище (відразу після приїзду Месчян відмовився від допомоги для емігрантів, вважаючи, що не вправі бути утриманців у держави навіть на законних підставах). Тим не менш, вже в 1989 році на наполегливе прохання вірмено-американських шанувальників, Месчян дає перший концерт в Бостоні, у Вірменській церкві. Надалі в 1990 році Месчян дає концерти в Центрі Вірменського Загального Благодійного Союзу Нью-Джерсі і Wilshire Ebell Theatre в Лос-Анджелесі. На виручені з цих концертів кошти Месчян в 1990 році записує, і в 1991 році - видає свій перший альбом «Catharsis» (Катарсис), який виходить у вигляді вінілового диску і аудіокасети невеликим тиражем. Альбом миттєво стає класичним і багаторазово тиражується піратами. Піратські копії альбому потрапляють до Вірменії і пісні Месчяна починають звучати по радіо. У 1990 році Месчян створює групу «Аракялнер-90» в яку входять Вейн Джонсон (Wayne Johnson) - гітара, Джон Лефтвіч (John Leftwich) - бас-гітара і Арт Родрігес (Art Rodrigues) - ударні. Разом з групою в 1993 році Месчян дає концерти в Пасадені (Каліфорнія), де представляє твори зі свого нового альбому «Монолог схибленого скрипаля», який записує в тому ж році. У 1995 році Месчян записує альбом «Wander» (рос. Странствие) в якому відновлює частина пісень з «Реквієму». Всі ці роботи моментально ставали тим, що в шоу-бізнесі називають хітами - як у Вірменії так і в діаспорі. У 1995 році Артур Месчян створює музично-вокальний твір «Причастя» (Communion), яке вважає вершиною свого музичної творчості. У липні 1996 року він представляє вперше публіці цей твір в залі First church of Nazarene в Пасадені (Каліфорнія), а в жовтні 1996 року єреванській публіці - в чотирьох концертах у залі Вірменського академічного театру опери та балету ім. А. Спендиарова спільно з симфонічним оркестром. У листопаді 1996 року, будучи в США, Артур Месчян отримує запрошення влади Вірменії зайняти пост головного архітектора міста Єревану. В кінці 1996 року він приїжджає до Вірменії і приступає до роботи на посаді головного архітектора міста Єревану. Артур Месчян дуже відповідально і серйозно поставився до своєї нової роботи і відразу ж почав перетворення, спрямовані на те, щоб упорядкувати і зробити прозорим процес прийняття рішень у сфері містобудування. Однак, відразу зустрів запеклий опір влади, зокрема, запросив його на цей пост, мера міста Єревану. Зрозумівши, що в таких умовах всі його зусилля будуть марні, Месчян відмовляється від подальшої роботи на посаді головного архітектора в лютому 1997 року і повертається в Бостон.

У США Артур Месчян працює в архітектурній компанії і керує розробкою всіх проектів цієї компанії. У 2001 році Артур Месчян випускає збірку з 4 дисків - Hit Collection, куди входять його альбоми «The monologue of a Crazy Violinist» (рос. Монолог схибленого скрипаля), «Catharsis», «Catharsis II» і Communion (рос. Причастя). У 2003 році Артур Месчян дає концерт у залі Кодак у Лос-Анджелесі де представляє кілька нових пісень і зокрема вперше виконує пісню «Саят-Нова».

У багатій подіями життя Артура Месчяна нова сторінка відкрилася у вересні 2005 року, коли після 17 років, проведених в США, він з дружиною повернувся на батьківщину. Послідувала за поверненням серія концертів стала справжньою подією для величезної кількості його прихильників, яким через стільки років вдалося знову побачити екс-аракяла на сцені. У 2005 і 2006 році Артур Месчян дає кілька концертів в Єревані, Гюмрі і Ванадзоре. Логічним продовженням цих виступів стали два концертних диска. У 2007 році починається будівництво нового корпусу Науково-дослідного інституту стародавніх рукописів ім. Месропа Маштоца - Матенадарана, за оновленим проектом Артура Месчяна. Архітектору і будівельникам вдається завершити будівництво в термін, і 20 вересня 2011 року, напередодні 20 річниці Незалежності Вірменії, у присутності вищого керівництва та духовенства Вірменії сталася урочиста церемонія відкриття нового комплексу Матенадарана. Незважаючи на високу зайнятість на будівництві, Артур Месчян восени 2009 року дає серію концертів в Єревані, Москві та Лос-Анджелесі, де поряд з по-новому звучать, написаними раніше творами, виконує нові пісні.

В даний час Артур Месчян зайнятий реконструкцією старої будівлі та прилеглої території Матенадарана. У 2011 році Артур Месчян нагороджений Орденом Святого Месропа Маштоца. Незважаючи на великий успіх музичної діяльності, нині Месчян не поспішає виступати з новими роботами, воліючи займатися архітектурою.


Увага, тільки СЬОГОДНІ!