» » Чи знаєте ви всю правду про Санта? Передноворічні роздуми

Чи знаєте ви всю правду про Санта? Передноворічні роздуми

Фото - Чи знаєте ви всю правду про Санта? Передноворічні роздуми

Напередодні новорічних свят і в зв'язку з масовим божевіллям людей на ялинкових і мандаринових темах хотіла б трохи понудеть на тему Діда Мороза.

Скажу відразу: свято я в нього ніколи не вірила. Не так мене вчили. Коли я була маленька, то дійсно вважала, що це саме він кладе під Ялинку подарунки, які, взагалі-то, я майже завжди заздалегідь просила у батьків, а не в млосних листах до і так зайнятому дідуся. І ось в потрібну годину я отклянчівала свою маленьку свинку і з цікавістю лізла під Ялинку, хоча і заздалегідь знала, що там буде лежати (правда, не обходилося і без сюрпризів). Дитиною я була в міру зажратим і вихованим, тому раділа навіть, здавалося б, невиразним дрібничок.

Трохи відхилюся. Бідним американським дітворі батьки навіщось болісно намагаються втовкмачити про справжнісінький чарівну силу Санти, який встигає об'їздити всі неосяжні штати, навіть Техас і Аляску, годин за п'ять. Чи не заздрила б я такої роботи. Самі уявіть: весь рік орати на алмазних копальнях серед обдолбанний ельфів і багаторічної мерзлоти, щоб потім п'ять годин на рік займатися благодійністю на користь маленьких, але грубезних проковтнути, яким палець в рот не клади - подаруй хеппі-мил або бетмена-трансформера. Чи варто це тих самих вдячних шоколадно-пряникових посмішок, за якими ховаються гострі зуби, відрубати тобі пальчики, якщо ти забув запхнути в панчоху над каміном ще й модну мобілу або ключі від мінімум уживаної тачки?

І тут батьки або злорадний старший брат заявляють, що, мовляв, дитинко, у Санти немає на тебе часу, а у нас не вистачить грошей, щоб кожен день обдаровувати тебе іграшками made in [China] USA. Маленький вгодований хлопчик чи худа розлючена дівчинка втрачають дух дитинства, перестають вірити в чари і йдуть в безпросвітний запій, який закінчиться депресією де-небудь під сороковник. А там - страх перед звільненням, втратою будинку, купленого, зрозуміло, в кредит, і невидимим бородатим дядьком, який нібито тероризує весь світ, тобто перед світовим тероризмом.

А тепер давайте знову повернемося до теми моїх відносин з Дідом Морозом. Ось це я розумію - професія. Не просто тобі зажратие «Санти», що сидять у величезних гіпермаркетах, що дають сникерс і вирішують сфотографуватися за кілька баксів. Їх борода пахне перукою Великого театру, білозуба посмішка тхне грою Тома Круза, а от з рота, який нещодавно поглинув дешеве віскі або, не дай Бог, кукурудзяну горілку, відверто смердить.

Насправді я нічого не маю проти американців та їхніх вигадок. Мені їх відверто шкода. Але зараз адже мова про Санта і дідусів. Так от, наші російські Діди Морози, нехай їх багато, завжди вселяли в мене благоговійний трепет. Якось у дитячому садку я, одягнена в шикарну білу блузу, акуратно вигладжену чорну жилетку і складчасту спідничку, з довгим «перловим» намистом на шиї (в три обхвати), повинна була стати на стільчик - маленький п'єдестал - і розповісти дідові віршик, заспівати пісеньку або зовсім влаштувати відвертий стриптиз, а краще почати співати матюки частівки, благо, є у кого вчитися. Але я чомусь посоромилася, дід посадив мене на коліна (навіть залишилося фото на пам'ять, моє найулюбленіше) і простягнув мені коробку з цукерками, найкрасивішу, яку я коли-небудь бачила. Чесно. На ній були якісь добрі мультяшні ведмедики та інші звірятка, а я навіть боялася їсти цукерки звідти. Напевно, дідусь мені навіть щось сказав, але цього я вже, на жаль, не пам'ятаю.

Так от. Наші дідусі, нехай і на роботі, - вони справжні. Най-пресамого.

Але ось повернемося до головного питання, про яке я і хотіла розповісти. До дідуся я завжди живила найніжніші і непорочні почуття, але я ніколи свято в нього не вірила. Просто з часом я стала чекати подарунків не від нього, а саме від батьків. І це не викликало ніяких хворобливих відчуттів. Так, чесно кажучи, мені просто в кайф було лазити під Ялинку, і я робила це років до тринадцяти. Хоч уже активно і користувалася подарунком до бою курантів.

Що ж стосується ялинки, то вона у нас штучна. Зате сама пухнаста. Не тому, що шкода справжні. А тому, що ця практична. А нанюхатися при бажанні можна скільки завгодно і коли завгодно.

Краще подбайте про тропічних лісах. Хоча яке нам до них справа? Для початку перестати б графоманити.

Не обов'язково ваша (хоча хто знає), але точно передноворічна (аж розбурхало) Т.